Вже й Благовіщення на порі. Від цього року й надалі – 25 березня, майже на два тижні раніше (за новоюліанським календарем). Для хліборобів, зерносіїв – воно й добре: адже за віковими народними традиціями до Благовіщення не слід землю чіпати, а лиш наступного дня приступати до праці в полі.
Це – одне з найбільших церковних свят, пов’язане з подіями земного життя Пресвятої Богородиці. Входить до числа двунадесятих, тобто дванадцяти найважливіших після Великодня. Відзначати його почали ще в ІІІ столітті. І спершу воно називалося – Звіщення, Привітання Марії, Зачаття Христа. Благовіщення – отже блага вість. За переказами, цього дня Діві Марії з’явився архангел Гавриїл і приніс благу звістку, що Вона незабаром народить Спасителя: «Радуйся, Благодатна! Господь з Тобою! Благословенна Ти між жінками!». Саме з цього моменту і починається втілення в життя задуму Господнього – відкрити віруючим дорогу до Царства Божого.
Споконвіку наші пращури та й ми тепер зверталися і звертаємось до Богородиці з особливими проханнями здоров’я, захисту, допомоги у важких ситуаціях (як нині – в час війни), прощення гріхів, а також дякуючи за отримані блага. Головне, щоб молитва була щирою.
Існує повір’я, що на Благовіщення Господь і Богородиця благословляють землю та всі рослини для майбутнього розвою. Зазвичай після Благовіщення зима вже не повертається. А ще одна з народних прикмет (чи й не найпоширеніша) твердить, що «яке Благовіщення, такий і Великдень». Інші також сконцентрували в лаконічних висловах сув’язь мудрості наших предків, до чого варто прислухатись. «На Благовіщення дощ – вродить жито і буде грибне літо», «Сонячний день – до хорошого врожаю ярих», «Як на Благовіщення ніч тепла, то весна буде дружна».
Отож, будуймо плани, передрікаймо щасну долю собі та Україні-матінці.
