Журналісти Чортків.City вирішили покреативити і розпізнати за кількома атрибутами кабінету риси його власника – людини доволі впізнаваної в Чорткові й не тільки. Мова про генерального директора підприємства Біллербек-Україна перо-пухова фабрика Олександра Федорейка.
«Ми є номером один»
Так господар кабінету декларує реноме очолюваного ним підприємства, маючи на меті передусім співвідношення «ціна-якість» стосовно виготовлюваної продукції. А відтак – і його присутність на всій території України в плані продажу та упізнаваності на ринку як виробника.
Візитка генерального. Вік – 44 роки (виповнилося буквально вчора). Закінчив Тернопільський національний економічний університет. Відтак – без наміру отримати тамтешній диплом ще два роки поспіль навчався у Віденському університеті за отриманою попередньо спеціальністю.
Спеціальність – організація зовнішньоекономічної діяльності підприємства.
– Це фактично те, чим я й займався на момент початку своєї роботи на фабриці, – коментує Олександр.
Крім того, навчання у Відні посприяло ґрунтовному вивченню німецької мови, чим він безмежно задоволений.
– Німецькою володію на надзвичайно хорошому рівні, – коментує принагідно, – англійською – на дуже хорошому.
У виробничих цілях наразі вже неодноразово побував в Австрії і Німеччині, бо з цими країнами дуже тісно пов`язане виробництво. Паралельні контакти – зі Швейцарією та Угорщиною. Крім того, випадало навідувати Францію, Великобританію, Китай – теж по роботі.
Чому раритети в пріоритеті
У доволі скромному, без понтів, кабінеті чи не найбільш помітна – стара мапа родом з 1836 року. То репродукція антикварного оригіналу, подарована О.Федорейку співробітниками віденського офісу. Річ, виявляється, для нього дуже цінна та улюблена. Що й підтверджують ось такі слова.
– Гравюра, яку акварельними фарбами доводили до такого виду. Сам цісар затверджував. Фактично ці карти виготовлялися і були поширені по всій Австро-Угорській імперії. На той час Чортків також належав до Австро-Угорщини, тож не виключено, що й тут могли перебувати.
Ще один раритет – виставлені у двох рамках давні грошові купюри вартістю 50 і 100 корун (про що є й напис кирилицею). То – гроші прадіда господаря кабінету з типовим лемківським прізвищем – Клемент Крайняк. До горезвісного 1947 року прадідусь проживав на території Польщі, аж поки його, як й інших переселенців, не завантажили з усім нажитим добром і не привезли в Україну, де все й відібрали.
– Ще один мій прадід, з роду Федорейків, Прокіп Ількович, був з Кривенького. Навіть служив в айстро-угорській армії. В іншого прадіда, вже з Сумської області, був у володінні і млин, і ліси.
Скільки історичних ліній переплелося в історії одного роду.
Поміж видами Чорткова і Нью-Йорка
Як гордість приналежністю до чортківчан – картина місцевого майстра пензля та дерев`яної пластики Михайла Витягловського із зображенням костелу св. Станіслава.
– Він малює мастихіном (об`ємний живопис – Авт.), – деталізує господар кабінету. – Кілька таких картин я подарував нашим гостям – і німцям, й іншим іноземцям. І в Києві висить кілька. Але всі вони під різний настрій. У мене було зо п`ять варіацій костелу. Ця прижилася. Мені захотілося мати її в кабінеті.
З іншого боку дверей – мапа Франції, густо всіяна звабливими фігурками овечок.
– Ми звідти (у тому числі) купуємо вовну для ковдр. На мапі – зображення різних видів овець по регіонах країни, – коментує Олександр. – Подарунок постачальників, котрих я там відвідував. Адже ми купуємо вовну готову, миту. У себе маємо схожу історію з гусьми – тут простежуємо всі процеси, акумулюємо сировину. Я їздив дивитися до них – так, як до нас приїжджають іноземці: я їх везу, показую процес. Торік тільки японців ми мали в себе три делегації.
Позаду директорського крісла – горизонтальне зображення сучасного мегаполісу.
– То Нью-Йорк, лінія горизонту Манхеттена, – пояснює О.Федорейко. І далі: – Наразі тільки одне місто в світі має таку довжелезну лінію. Там фактично зосереджено весь світовий капітал.
Ще одне свідчення капіталу, уречевлене – зразки-копії давніх грошей, які «ходили» в Китаї 3 тисячі років назад. З отвором посередині – щоб вселяти шнурочок. Вони і привезені з Китаю.
Ікон нема. Лиш хрест і дзвін
На тумбочці – сучасна італійська кавоварка. Господар пояснює: «видає» виключно правильну порцію офісної кави. Річ дуже потрібна. Трохи поодаль – теж офісний електронний годинник з «наворотами»: засвідчує і температуру, і рівень вологості. Ось так.
Є й фігурка дзвону, але без натяку на символізм. Просто дзвоник. «Якщо дзвоником дзвонити, кажуть, злих духів розганяє!» – усміхається Олександр.
Поміж вікон – старовинний герб малої форми. Генеральний з Чорткова у Франції, недалеко від Тулузи, бачив таке ж зображення чи й не на всіх будівлях, яким і по сто років, і по двісті. Домінує на гербі хрест.
А ось ікон в кабінеті Олександра Федорейка – жодних.
– Вважаю, що ікони вішати в кабінетах не зовсім коректно, – пояснює. – Не треба цим зловживати. Коли воно занадто показово, то нічого спільного не має з релігією чи вірою.
Та й грамот, різного роду подяк чи сертифікатів тут годі пошукати. «Не роблю з кабінету культу, – коментує його власник, – мені так комфортніше».
Окультовані глобалісти
Зате на книги, здається, в нього культ. На оту класику, друковану. Стверджує: «Мені здається, паперова книжка не має права вмерти».
– Є література дуже цінна, наприклад, книжки топ-менеджерів з цілого світу. Я їх стараюсь читати німецькою чи англійською, тобто в оригіналі. Тому що мову важко підтримувати в активному стані, якщо нею не користуватись регулярно.
На підтвердження виймає із шухляди «Спогади про життя» засновника фабрики у Чорткові Герда Біллербека.
– Познайомились випадково, коли я ще був студентом в Австрії, – розповідає. – Він мені написав ось тут: «Дарую на згадку про хорошу співпрацю». Подарував рівно за п`ять років до його смерті, день у день – 24 січня 2009 року.
Олександр Федорейко певний час перебував на стажуванні у Швейцарії, Німеччині, в Угорщині.
– Такі книжки є надзвичайно великим скарбом, – наголошує. – Одне діло – художня література, там є життєві історії, що стосуються всіх аспектів життя. А тут такий пласт описується, історія таких людей, які в своїй галузі досягли чогось особливого. Ось є він якийсь стовп реально, і буває деколи надзвичайно цікаво, бо описує він свої кроки як керівника.
Показує книжку Ганса-Олафа Генкеля – людини, що залишила найпотужніший слід в автоіндустрії. Мовляв, це – фігура рівня Стіва Джобса і Марка Цукерберга в їхніх галузях.
І далі:
– А ось мудрі поради, як вести бізнес. Дуже корисно прочитати думку когось з глобалістів, що розуміють всі процеси. І дуже цікаво. Бестселери, котрі продаються по всьому світу, – вони зараз і українською мовою перекладені.
Гендиректор Біллербек-України перо-пухова фабрика має ще й музичну освіту – такий симбіоз. Не зациклений на жодному напрямку чи жанрі: любить і джаз, і класичні серйозні речі. «Зараз в Інтернеті є будь-що, вибір шалений, – констатує втішно. – Є абсолютно легальні FM або online-радіо, що транслюють в мережу те, що мають право транслювати. Тож справа тільки за смаком».
А що по праву і по ліву руку?
– Телефон у мене до цих пір ще старий – п`ята версія Galaxy Note, – деталізує Олександр. І береться аналізувати мобільні додатки, які використовує.
– Якщо чесно, багато різних. По-перше, маємо систему відео спостереження, все ліцензійне. У телефоні маю можливість відстежувати всі виробничі процеси у всіх цехах, на всіх ділянках. Яке обладнання ввімкнене, як працює, хто з працівників сумлінно виконує роботу чи навпаки. Це дозволяє більш оперативно приймати рішення.
– З додатків постійно використовую Excel Word, тому що в дорозі дуже часто доводиться працювати з якимсь документом. Банкові документи бачу абсолютно всі. Причому, теперішні системи захисту всі доволі серйозні. Відбитком пальця відкриваю, підписую платіжку, рух коштів можу бачити. Можу вдатися й до інших дій, наприклад, що діється з валютою. Коли надходить валютна виручка, аналізую і даю команду оформити заявку на продаж валюти.
– Є в нас і хмарний сервіс. Тобто багатьма документами ми обмінюємось через Dropbox. Це дуже важлива программа: кожен відділ має свою папку, всі вони структуровані. Багато файлів змінюємо і використовуємо в мережі, маючи кожен в телефоні Dropbox, що дозволяє оперативно цю інформацію обробити і поширити за потреби.
Звісно, комунікуємо в різних групах: і у Viber, і в WhatsApp, і в інших додатках. Є певні країни, які користуються для комунікації переважно Skype – з тими постачальниками чи клієнтами так і контактуємо. А є й такі, котрі не користуються нічим – тільки кнопковим телефоном.
Зазирнули і в «захрестіє»
Що й казати – відвертість та прозорість господаря кабінету під час нашої «ревізії» справді приємно вражали. Здавалось би: чого ще хотіти? Та все ж журналістська цікавість була потамована абсолютно цілковито, коли Олександр Федорейко запропонував зазирнути в «захрестіє» його офісних апартаментів.
Там виявилась додаткова невеличка лабораторія зі всім необхідним обладнанням плюс працюючим лаборантом. Мета її функціонування – пришвидшити виготовлення зразка якогось із видів продукції для огляду і оцінки генеральним.
Ось так. Жодного компромату!
