Ще один захисник став у ряди Небесної чоти – чортків’янин, воїн Соробей Михайло.
Михайло боронив землю українську від московського окупанта в складі 42-ї окремої механізованої бригади. У 2023 році отримав важкі поранення: контузію та щелепно-лицеву травму (як казали рідні Михайла, осколок – величиною з грецький горіх). Тривалий час лікувався, проходив реабілітацію. За станом здоров’я був звільнений з військової служби і повернувся додому. Та, на жаль… 23 березня 2024 року захисник України, добропорядний і щирий, люблячий син, якому ось-ось, 31 березня, мало б виповнитися 42 роки, мамина опора і відрада раптово помер у рідній домівці…
Пополудня 25 березня Чортків прощався з воїном. У соборі верховних апостолів Петра і Павла священнослужителі відправили заупокійне богослужіння.
Відтак траурна процесія рушила до кладовища, що по вулиці Стефаника в мікрорайоні Синяково.
Там і схоронили воїна-героя Соробея Михайла, поруч із побратимом Мяковським Віталієм, який загинув у лютому 2023 року.
І припадала навколішки біля домовини рідної кровиночки згорьована мати, тремтячими руками притуляла до грудей полотнище жовто-блакитного знамена, скроплюючи його своїми гіркими слізьми… І знову, вже вкотре, шматували серце звуки «Плине кача» військового духового оркестру; і потрійний автоматний залп на честь мужнього воїна стрясав німу тишу кладовища…
Не судилося Михайлу звити своє сімейне гніздечко… І хоч вдалося захиснику побороти смерть від вражої кулі при важкому поранені, та все ж невблаганна кістлява кирпата вдерлася в рідну домівку воїна, обірвавши його квітуче молоде життя…
Спочивай з Богом, Герою. Вічна пам'ять і слава тобі, воїне Михайле!
