На початку літа (6 червня), коли після весняного суцвіття літня плодовита завʼязь вилонює свої перші ніжні плоди, Україна святкує День журналіста. В загальному журналістика – це цілий соціальний інститут, створений в Україні в 1994 р. Указом Президента на підтримку ініціативи делегатів 1-го українського зʼїзду редакторів газет і журналів. За дату святкування визначено 6 червня – день прийняття 6 червня 1992 р. Спілки журналістів України до Міжнародної федерації журналістів.
Журналістика – це соціальний інститут, створений з метою забезпечення всебічного та обʼєктивного інформування суспільству про правдивий розвиток всіх сфер життя людства і зокрема України... А журналіст – це більше як професія, це сердечне покликання і жертовне служіння.
Щоб бути самодостатнім журналістом, треба мати незаплямовану совість, загострене відчуття правди, любити людей і Україну. Журналіст – це натхненна людина, яка чесно збирає, створює, редагує, підготовляє правдиву інформацію для ЗМІ.
Професія журналіста окрилена суцільною романтикою. Дуже важливою рисою в журналістиці є вміння бачити в кожній людині світло. Навіть якщо приходиться зустрічатись із рясною темрявою, треба вміти вчасно стати «просвітою» і своїм внутрішнім світлом
та позитивом розпорошити темряву...
Я особисто знаю таку журналістку – це Анна Блаженко, яка віддала Чортківському часопису «Голос народу» усю себе. Вона є Всеукраїнською Музою журналістики.
Коли заходжу в редакцію «Голосу народу», після відвідування чуйного і професійного головного редактора Любомира Габруського, я поспішаю у кабінет-світлицю до п. Анни. В часі розмови чую себе окриленим. Від її ангельської усмішки повсюди гравітувала райська благодать.
Ми говорили про все, а найбільше – про безталанну і рідну нам Україну... Надзвичайно ерудована, тактовна та інтелігентна, вона вміє слухати... Це великий дар. І я виговорювався перед нею. А далі вона лікувала своїм талановитим словом мою чутливу і зранену совість...
Анна Блаженко – витончений лірик, неперевершена поетеса і дуже духовна людина. Саме вона висунула мою кандидатуру на журналістського духівника. І досі я є так званим журналістським капеланом.
З рекомендації п. Анни я вів у свій час в «Голосі народу» постійну рубрику «Крізь призму забобонів», що пізніше лягло в основу написання мною книги.
...Коли мені дуже тяжко, я поспішаю в редакцію «Голосу народу», там на мене чекає
чарівна Муза, імʼя якій – Анна Блаженко...
З сердечною любовʼю і повагою – отець-доктор Василь ПОГОРЕЦЬКИЙ, голова «Просвіти» Копичинецької ТГ, кандидат історичних наук, член НСЖУ, м. Копичинці
