У полудень 25 червня Чортків навколішки зустрічав «на щиті» свого Героя – воїна Осадцу Руслана.
Згустились хмари над Чортківським краєм, лиш ледь-ледь з піднебесся визирав сонячний промінь – усмішка воїна, захисника, Героя, який, розпростерши крила янгола, відлітав до Божої оселі.
18 червня 2023 Руслан (06.09.1978 р. н.) був мобілізований і вступив в ряди Збройних Сил України, щоби стати на захист України. Зі зброєю в руках боронив від лютого загарбника російського землю рідну в складі 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади.
У юні роки Руслан зазнав великих непоправних утрат: коли хлопчині було 17 років, від важкої хвороби померла мати (захоронена на Закарпатті), у 2003-у році під час пожежі в Хотині трагічно загинув батько. І залишився хлопець круглим сиротою на білому світі. Проживав із дядьком Ярославом Осадцою (рідним братом батька) в селищі Нагірянка, що на Чортківщині. Не судилося Русланові звити своє сімейне гніздечко…
Обов’язок захищати Батьківщину покликав Руслана. Він, ставши воїном сучасності, продовжив героїчну справу своїх дідуся й бабусі, які боролися за визволення України у лавах УПА. Будучи на бойових рубежах Запоріжжя Руслан часто телефонував рідним. Отримав важке поранення (обпалені дихальні шляхи) в часі бомбардування нелюдом-московитом позицій наших воїнів бомбами, начиненими отруйним газом. Опісля лікування в госпіталі воїн Осадца повернувся на фронт до своїх побратимів. Відтак, зателефонувавши рідному дядькові, сказав: «Десять днів мене не буде на зв’язку – вирушаємо на позицію, на «нульовку». І все… Вража куля обірвала життєвий ритм мужнього бійця, захисника України, Героя Осадци Руслана. Йому назавжди – 45.
Страшна звістка приголомшила рідних: загинув у бою поблизу населеного пункту Мала Токмачка Пологівського району Запорізької області…
На подвір’ї собору Верх. Апп. Петра і Павла владика Димитрій (Григорак) у супроводі священнослужителів різних конфесій відправив поминальну панахиду.
Відтак траурний кортеж відправився в рідне селище воїна Нагірянку, де у вітцівському домі 25 червня о 8-й годині вечора відбудеться парастас, а 26 червня о 10-й годині розпочнеться чин похорону.
Поховають Героя Осадцу Руслана на місцевому кладовищі поруч із місцем вічного спочинку його батька Ігоря.
Герої не вмирають, вони залишаються у наших серцях.
Честь тобі, воїне, Руслане!
P. S. Знаєте, що найбільше болить? Це те, що віддати честь і шану загиблому воїну – захиснику нашому – прийшло містян стільки, що, як-то кажуть, можна на пальцях порахувати… Люди, що з вами?! Невже забули, якою ціною виборюється ваш, «панове», спокій?!
