Гадаєте, у виставі за твором на соціально-побутову тематику, писаному наприкінці ХІХ століття, де соковито передано життя тодішнього українського села, годі й уздріти якісь чвари чи колізії? Помиляєтесь, бо їх там – повно-повнісінько! Та ще й яких дотепних, до того ж, майстерно переданих самодіяльними акторами. Тому-то це театральне дійство й збирає повні аншлаги в клубах та будинках культури Білобожницької ТГ.
Фото: зі Facebook-сторінки Bilobozhnytska Hromada
– Це комедія в чотирьох діях, – насамперед означує режисер-постановник вистави, директор Джуринського будинку культури Дмитро Сякалюк. Цей чоловік працює в галузі культури вже 38-й рік, має у своєму доробку дванадцять поставлених вистав. Проте в форматі об’єднаної Білобожницької громади – це перша. Лише трішки-трішки, на якусь «енну» частинку оберту, він відхиляє уявні двері, аби зазирнути до сюжету «Дячихи». Як на мене, цілком слушне рішення: дійство треба бачити, «скупатися» в ситуації, що закручується на сцені. І насолодитися цим досхочу пропонують глядачам аматори, злучені спільною, направду благородною метою.
Фото: зі Facebook-сторінки Bilobozhnytska Hromada
У виставі задіяно дванадцятеро осіб винятково акторського складу: Зоряна Байтала, Дмитро Сякалюк, Назарій Пивощук, Наталія Козак, Галина Сеник, Оксана Деренюк, Олег Кордупель, Ярема Коцюк, Ганна Могилюк, Григорій Заяць, Ірина Єднороз, Степан Бартків. «Навіть тринадцятеро, – поправляє режисер, – адже роль Палажки, яку грає Наталя Козак, у Семаківцях та Калинівщині представляла ще й Надія Варчак». Плюс двоє осіб творчого гурту залишаються, так би мовити, поза кадром: це звукооператор Іраде Кордупель та водій, що забезпечує доставку декорацій, – Тарас Макарівський.
Фото: зі Facebook-сторінки Bilobozhnytska Hromada
Творче коло цих людей не просто так означене надзвичайно влучним тут словом «гурт». Адже вистава направду згуртувала їх, таких різних, в одне ціле. От хоча б за віком. Найстарший поміж всіх – джуринянин Ярема Коцюк, що має вже 81 рік, втішно зізнається: дістає неабияке задоволення від участі у виставі. Каже: «Дівчата мені порадили: ану мерщій, Степановичу, груди наперед і бігом на сцену! На сцені старих людей не буває». Не приховує захоплення, в який чудовий колектив потрапив. Між тим, наймолодший актор – учень Білобожницької школи Григорій Заяць.
Фото: зі Facebook-сторінки Bilobozhnytska Hromada
А ось про виконавицю головної ролі дячихи – завідувачку клубу с. Калинівщина Зоряну Байталу мова особлива. Відразу на зачин нашої розмови режисер наголосив, що дячиху пані Зоряна грає направду бездоганно. На перший погляд видається, що вона відтворює саму себе – адже працює дяком-регентом на тамтешній парафії не один десяток літ. Проте насправді не цілком так: у виставі жінка відображає дружину дяка – за її ж словами, невдоволену всім і всіма, сварливу та прикру бабу. Захланну, що хоче всього й побільше. «В реальному житті, – каже, – я зовсім не така. Натомість – повна протилежність, бо не люблю конфліктувати. Це, можливо, й захоплює. Здається, багато хто в моєму персонажі має змогу впізнати себе або когось зі своїх сусідів, знайомих. Наша вистава за сюжетом трохи подібна до «Кайдашевої сім’ї» – в основі родинні перипетії». Розповідає, що досі їй випадало грати хіба в якихось окремих інсценівках, а тут – головна роль і майже цілковита присутність «в кадрі» впродовж двогодинного тривання дійства.
Фото: зі Facebook-сторінки Bilobozhnytska Hromada
А ось виконавиця ролі дружини сільського старости Оксана Деренюк – директорка Ридодубівського будинку культури, де місяць назад, 2 червня, відбулася прем’єра «Дячихи», залюбки поціновує творчі спромоги своїх колег. «Лиш ридодубівських нас, – каже, – залучено четверо. Знаю по своїх односельцях, що це активісти в підготовці та проведенні різноманітних заходів, не новачки на сцені». Пригадує, що шлях до видимого збоку успіху спершу був нелегким, доки в підсумку спроб та відсіювань не утворився направду зіграний, з’єдинений колектив. Адже вистава – то копітка праця, що ґрунтується на виснажливих, часом аж чотири-п’ятигодинних за тривалістю репетиціях. «Головне, – наголошує, – що в такий важкий для України час ми знайшли ефективний спосіб допомогти нашим захисникам, славним ЗСУ, які несхитно перебувають на лінії смертоносного вогню задля нашого спокою».
Фото: зі Facebook-сторінки Bilobozhnytska Hromada
І тут же розповідає, що від благодійної вистави лише в Ридодубах вдалося зібрати 11750 гривень датків – їх долучено до загального рахунку тамтешньої гімназії для закупівлі необхідного спорядження військовослужбовцям. Ще 11280 гривень зібрано під час вистави в Білобожниці, 5720 – в Семаківцях, 9345 – Калинівщині, 11120 у Звинячі та 10250 – в Білому Потоці. Тобто сумарно – 59465 гривень. Це вже інформація з уст того ж таки Дмитра Сякалюка. Каже, аматори сцени мають намір об’їздити з «Дячихою» геть всі 18 населених пунктів Білобожницької громади.
Фото: зі Facebook-сторінки Bilobozhnytska Hromada
І ще побувати в селах Теребовлянщини, на малій батьківщині отця Любомира Фінковського – пароха сіл Калинівщина та Семаківці, активного волонтера, депутата Білобожницької сільської ради. Його ім’я разом з отцем Мирославом Ткачуком постановник «Дячихи» виокремлює в переліку тих, від кого відчуває реальну заохоту та підтримку в мистецьких зусиллях задля благодійності. Як і передовсім – від Білобожницької громади, її керівництва. «Недарма, – каже, – коли ми презентували виставу в Білобожниці, секретарка сільської ради Надія Задорожна у вітальному слові палко дякувала нашим аматорам сцени за майстерно зіграну соціально-побутову комедію, в якій відтворено народні обряди та звичаї, за щире емоційне наповнення та автентичний колорит».
Фото: зі Facebook-сторінки Bilobozhnytska Hromada
