Ось і ще одна чергова поїздка на фронт нашої волонтерської команди позаду. Нас запитують, як з’їздили, відповідаємо: «Нормально». А за цим «нормально»…
Знаєте, останнім часом уже якось ніяково, ба навіть соромно випрошувати-виклянчувати кошти на закупівлю необхідних речей для наших воїнів-захисників. На дрони, приціл, зарядні станції, старлінки та навіть клямбри і на багато чого іншого… Деколи задумуєшся: чого ж має бути соромно?! Не для себе ж просиш – для наших бійців на передову лінію фронту! І здавалось би, ніяковіти, соромитися мали би ті, на чию байдужість чи нерозуміння наштовхуєшся. Але ж ні!
Перед отим (так би мовити – до) «нормально»: клопоти, нервування, переживання, що тягнуться не один день і навіть не тиждень… Дякувати Богу, не перевелися добрі люди, поміж тих байдужих є ще багато тих, хто безумовно відгукується допомогти.
Вирушати в дорогу (на фронт до наших воїнів), що охоплює кілька тисяч кілометрів, треба цілком справним бусом. А наш «старенький» трудяга трохи, як-то кажуть, здав позиції. Тож щоразу перед поїздкою – техогляд, лагодимо! І на це, окрім волонтерської допомоги, потрібно чималих коштів, на жаль…
Щиро дякуємо майстрам-асам – СТО м. Бучач, усім донатам і безвідмовному в будь-якій справі Віталію Гінді, а також за надвеликі клопоти щодо опіки волонтерського буса та його ремонту.
Автівка на фронті – це, як кажуть, розхідний матеріал. Попали під обстріл, і – автівки нема, або потребує капітального ремонту.
Цього разу ми оголосили збір коштів на придбання авто для одного з підрозділів бригади «Чорних запорожців». У Монобанку відкрили «Банку». І відгукнулися благодійники: БО «Благодійний фонд «КОДЛАЙОНС УКРАЇНІ» (м. Львів); гурт «Старі МЕЛОМАНИ» (наші постійні донати, м. Чортків); Наталія Гриців, Володимир Смеречинський (Англія), Христина Федорович, Вікторія Алєксєєва (США); гурт «Октава» (м. Чортків) + кошти з «Банки», а ще собор Верховних Апостолів Петра і Павла та донати-одноосібники, яких, на превеликий жаль, ми навіть не знаємо. Дякуємо щиро всім добродіям!
Отож, нам вдалося купити Land Rover Freelander вартістю 4500 євро.
А ще одну автівку для вояків (наших краян) одного з підрозділів 36-ї окремої бригади морської піхоти ім. контрадмірала Михайла Білинського подарував шанований у нашому краї аграрій Володимир Заліщук (директор ПАП «Нічлава»).
Дві автівки, бус треба ж і заправити в далеку дорогу. І тут на прохання допомогти відгукнулися, заправивши, як-то кажуть, по вінця наш транспорт, добродії: Олег Олійник (директор ТОВ «СКОРОДИНСЬКИЙ ФІЛЬВАРОК»), Євген Шкабар (директор ПАП «Паросток»), Михайло Зарівний (директор ПСП «ЗАХІД-АГРО»), Олег Драган (директор ПАП «ДС АГРО»).
Слід сказати, великою радісною несподіванкою для нас був вельми щедрий дарунок – дороговартісний снайперський приціл нічного бачення (із чисельними функціями роботи) – від подружжя Дроздяків Ольги та Сергія (вони – чортків’яни, та вже більше десятка років живуть і працюють за кордоном).
Щоразу, пишучи про поїздку на фронт і діяльність нашої волонтерської команди, зазначала (хоч не завжди вказувала їхні прізвища) й, даруйте, надалі зазначатиму всіх своїх друзів – побратимів і посестер по волонтерству, у кожного з них наразі життєве кредо: «На втому не маємо права!», окрім уже названих у цій публікації ще: Андрій Голодун, Марія Юхим, Лілія Юрчишин, Діана Сорока, Вадим Цимбалістий, Орест Гошуляк, Ігор Бобко, Федір Поляков, Нестор Слободян, Андрій Орленко, Петро Бучко, отець Роман Гарасимів, Тетяна Коваль, Ігор Ушій, Юрій Стельмащук, Віталій Кресінський, Роман Марценишин, Юрій Шевчук, Богдан Парасимчук, Іван Федиків і ще багато друзів, яких знаю (встидно зізнатися) лише імена. Наші невтомні та невгамовні бджілки-трудівниці «Баба Леся» (Олеся Микитин) і її донька Галина Барчишак разом із жіночим дивізіоном – господинями зі сіл Палашівки, Буряківки, Полівців, Мазурівки. З їхніх рук і сердець, сповнених любов’ю та турботою, наші вояки завжди смакують домашньою запашною випічкою і консервацією. А разом із цим – пухким духмяним чортківським хлібом, яким люб’язно забезпечує наших захисників Чортківський хлібозавод за сприянням Сергія Войташина.
Постійну вагому допомогу ми отримуємо від наших друзів зі Швеції – Йоран Ландстром, його команда і сім’я Николишиних Богдана та Марії; з Іспанії – Петро Гикавий, з Ірландії – Євген Боднарук, Польщі – Юрій Білан; Людмила Костик (США), Наталія Ревега (Німеччина); Наталія Шахова, Галина Криницька (Чортків); наші умілі ручки – волонтерська команда «Павучки» – безустанно плетуть і плетуть маскувальні сітки.
Окрім фронтових доріг, наш шлях пролягає і в госпіталі, де поранені захисники також радо нас зустрічають і зі слізьми на очах дякують за увагу до них і підтримку.
Від імені наших воїнів щиро вдячна всім-всім добродіям і своїм колегам «голосонародівцям» за розуміння та підтримку!
Це було до «нормально»! А після… За отим «нормально» знову і знову – звістки про важкі поранення, втрати наших воїнів, нелегка спекотна дорога, і далі – безупинні клопоти, бо волонтерська діяльність не припиняється, адже нашим захисникам необхідна підтримка й допомога. Пам’ятаймо, на фронті немає дрібниць, все – на вагу золота!
Товариство, якщо хтось із вас має бажання допомогти нам у волонтерській справі, адже працюємо в підмогу наших захисників – воїнів ЗСУ – задля Перемоги, то будемо дуже-дуже вдячні за найменший донат на картку нашого Фонду «ЧОРТКІВ – Західний ЩИТ»: 5169 3351 0098 5130
Україна понад усе! Разом до Перемоги!
