Свою творчість вона означує просто і дуже влучно: «Мої роботи – мов діти». А далі у тому щемкому зізнанні – низка епітетів: неповторні, теплі, ніжні і вимріяні. «Люблю їх по-справжньому», – відверто сповіщає жінка. І їй відразу неспростовно віриш. Насамперед через те, що так багато і в тих витворах, і в словах, і в ній самій непідробної справжності.
Окапини душі народної
Це раніш, у текстурі попередньої публікації про цю творчу особистість – у листопаді 2022 року, Чортків.City називав Ольгу Кавун винятково художницею. Пригадуєте, тоді ГО «Країна нашої мрії» ініціювала в Чорткові презентацію і виставку-продаж картин та ікон для потреб ЗСУ. Тепер же діапазон бачення світу її уявою значно поширшав, тож працює не лише пензлем чи олівцем. Починаючи з цьогорічного червня – ще й у техніці української ляльки-мотанки.
Каже, це її торкає по-особливому, бо рідне. Що навчала її майстриня з Більче-Золотого Катерина Бутовська, в якої – величезна колекція таких виробів, яка мала 33 виставки по всій Україні. «Завдяки талановитій мисткині і вчительці від Бога у мене вийшло», – констатує. Забігаючи наперед, зазначу, що говорити з пані Ольгою про її творчі набутки справді важко. Чому? Та тому, що вона постійно тікає від цілі, переслідуваної адресованим запитанням. Наче ховається в тінь, намагаючись виставити напоказ іншу важливу в процесі її творчості особистість. Звеличити її, а себе змалити. Такий характер: надзвичайна самовимогливість, надмірна скромність. Мабуть, достоту цінні риси в намірі осягнути щось нове, досі непідвладне, «осідлати» відповідний рівень, досягти істинної, а не уявної досконалості. А ще, здається, справді залізна воля.
Вочевидь, через це її ляльки, творені уявою, серцем і руками, яким благословилося на світ лиш якихось неповних три місяці тому, такі притягальні. Дуже зворушливі, одухотворені внутрішнім змістом – то справді якийсь чар. Різнопланові, лиш погляньмо: «Бандерівка», «Ґаздиня», «Мавка», «Мати з немовлям». Сусідство кількох на одній світлині її творча посестра Світлана Вівчар нарекла вдало – «Вечорниці». Бо в цих роботах так підкупає глибинний народознавчий контент, почерпнутий з українських традицій. І дуже багато душевності. «Оту, що мати з немовлятком, придбав якийсь чоловік для доброї людини, – розповідає авторка. – Зізнався мені, що лялька його зачепила, видно, що я робила її з натхненням».
Що навіяла Іспанія
Так часто в нашому краї, в часі зустрічей з цікавими людьми й передовсім – з творчим крилом, мимохіть пригадується вже начебто прописне і немов трохи банальне: «Талановита людина талановита в усьому». Стосовно цієї мисткині – ще й як доречне. «Мотанки – це тільки починається», – стверджує Ольга Кавун. Адже в неї – купа нереалізованого бачення. Розповідає, що наразі бере приватні уроки у відомої художниці, щоб навчитися майстерності. «Бо в мене – каже, є багато недоліків, а професійні художники це бачать».
Фото: зі Facebook-сторінки Ольги Кавун
У часі нашої розмови мисткиня збиралася їхати в Карпати і малювати з військовими, які перебувають на реабілітації. Арт-терапія, своєрідні майстер-класи в цьому напрямку – то також її профіль. І то, по суті, з початком великої війни. Та все ж на предмет розмови заздалегідь було обрано тему участі п. Ольги в міжнародному фестивалі «Мистецтво без кордонів», що наприкінці червня відбувався в сонячній Іспанії, на узбережжі Середземного моря, – в містечку Лянса провінції Жирона.
Фото: зі Facebook-сторінки Ольги Кавун
«Уперше побувала в Європі з такою творчою місією, та ще й буремний для України час, – акцентує моя співрозмовниця. І одразу ж застережливо, аби не набити собі зайву ціну: – Я не була ключовою персоною, в жодному разі ні, а одна з-поміж інших. Були майстрині, що представляли вишивки, вироби з бісеру, віночки. Були художниці також – кілька. Була й жива музика – з України, Німеччини, Іспанії, хоча патріотичних пісень звучало мало. Можливо, тому, що це робили вперше».
Фото: зі Facebook-сторінки Ольги Кавун
Вона ж представляла роботи воєнної тематики: живопис, малюнки кавою і простим олівцем. Іспанцям та французам розповідала про війну в Україні, спілкуючись з ними англійською. Іспанці придбали її «Світанок» – це їх зачепило. Також хотіли купити репродукцію роботи «Сучасна весна». І ще багато продано ікон – репродукцій копій на полотні. Тут же майстриня принагідно поціновує зусилля організаторки благодійного заходу – вже згаданої Світлани Вівчар, мисткині Галини Степової з Тернополя, а також Оксани Благути, Олени Задорович, Ірини Кухарець. Загалом тамтешніх емігрантів з України, що давно мешкають в Іспанії, і зокрема майстринь-учасниць виставки – художниці Анни Бакалової родом з Дніпра, дизайнерки Христини Руданець, в минулому киянки. Висловлює захоплення сонячною країною з доброзичливими людьми, яка до глибини душі вразила її гостинністю і веселою вдачею іспанців, красою та неповторністю пейзажів – унікальним поєднанням гір і моря… Пробувала створити ескіз нової картини, робила багато світлин, щоб потім передати кольорами. Дісталася змоги побувати в галереї митця Хав'єра Равентоса, завести багато знайомств та отримати незабутні враження. На якусь мить прочинивши якісь потаємні дверцята в своїй душі, зізнається про передбачувану в майбутньому персональну виставку там же, в Іспанії. «Але це за умови, що далі настійно розвиватимусь», – одразу вимогливо «приструнчує» власний намір.
З турботою про рідних, коли в такому статусі – всі захисники
Допомога ЗСУ від Ольги Кавун, дружини та матері захисників України, – то вже її спосіб життя впродовж тривалого часу. Власне, й знайомство чортків'ян з цією художницею відбулося, як розповідалося в згаданій газетній публікації восени 2022 року, в часі виставки-продажу її картин та ікон на потреби українського війська. Старший син, 25-річний Володимир, як і його батько Олег, нині боронять суверенітет нашої держави на передових рубежах. Для Володимира, вихованця Національної скаутської організації України Пласт, російсько-українська війна не почалась, як помилково вважає чимало з нас, 24 лютого, а задовго до цього. Як і для батька, що поїхав у зону АТО ще 2014-го (син мав на ту пору 16 років). «Старший син – то моя гордість, – пишається мисткиня. – Він отримав медаль «За взірцевість у військовій службі» (почесний нагрудний знак Начальника Генерального штабу – Авт.). Не кожному дають таку нагороду». Батько ж торік у листопаді отримав відзнаку Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест». Ця нагорода символізує визнання героїзму та професіоналізму всіх, хто захищає Україну та є важливим елементом системи нагород ЗСУ, підкреслюючи високі стандарти доблесті та самовідданості.
Фото: зі Facebook-сторінки Ольги Кавун
Ікони, картини, малюнки та ще плюс розмальовані в патріотичних мотивах гільзи – все це її безсумнівний внесок у майбутню Перемогу. Точніше, кошти від реалізації творчих робіт мисткині. Здебільшого вони адресні: то – як засіб допомоги пораненим воїнам-землякам, то – щоб закрити збір на необхідні військові цілі підрозділам, де служать чоловіки її родини. Один з недавніх постів до світлини пані Ольги на її Facebook-сторінці: «Вдячна львівській туристичній фірмі «Позитив» за замовлення». Ось така громадянська позиція – спресована, здається, аж до видимої густини.
Буквально декілька днів назад Ольга Кавун недвозначно натякнула, що тепер готується до наступної виставки у своїх рідних Копичинцях. Отож, черговим даткам у справу жаданої Перемоги – бути.
