Сьогодні нерідко можна почути, що волонтерський рух дещо пішов на спад. Мовляв, люди втомилися від війни, ресурси не безмежні тощо. Звичайно, не можна порівняти 2022-й і 2024-й роки. Тоді не тільки увесь український народ піднявся на боротьбу з російським окупантом, а й цивілізований світ простягнув руку допомоги. Але і нині, де діє активний осередок волонтерства і де з самих початків чітко налагоджений цей процес, він не міліє. Саме завдяки таким небайдужим людям і тримається українське військо, й рашистський брудний чобіт досі не ступив на нашу землю.
Одним із таких струмочків, який наповнює ріку волотнерського руху, є батьківщина автора стрілецького славня Степана Чарнецького – Шманьківська загальноосвітня школа І – ІІ ст. – філія опорного навчально закладу «Заводська загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів». Його координатором є місцевий волонтер Володимир Довгань.
Фото: з архіву Шманьківської ЗОШ
«Ми розпочали нашу співпрацю з Володимиром Атанасовичем у березні 2022 р., коли стали масово плести маскувальні сітки, – розповідає завідувачка філії Уляна Бурлак. – Приходили вчителі, діти, батьки, люди з села. Плели з ранку до вечора – хто ніс сітку, хто тканину. В той час усі старалися допомогти, хто чим міг. Пригадую, випускник минулих років Віталій Дюк зняв з хлопцями сітку з футбольних воріт на сільському стадіоні. Каже – ми тільки купили, але нічого, давайте сплетемо... Автобуси не ходили, не було чим дістатися до школи – більшість колективу доїздить на роботу. Потім влаштували ярмарок для допомоги ЗСУ. Були приємно здивовані, адже не розраховували на отриману суму – понад 13 тис. грн. Кошти передали пану Володимиру, на які він придбав для хлопців одяг та різні речі. Він наголошував, що хотів би так поділити кошти, щоб для кожного захисника з села було щось куплено – комусь теплі штани, комусь термос тощо. Наші діти самостійно готували пакунки для воїнів, помістивши туди й свої малюнки, різні обереги. Це було у жовтні місяці 2022-го.
Фото: з архіву Шманьківської ЗОШ
До свята Миколая також організували збір коштів на підтримку ЗСУ. А перед Великоднем 2023 р. випікали паски, розмальовували писанки. Увесь процес видруковували на принтері. У багатьох учнів батьки чи інші родичі нині захищають Україну (всього зі Шманьківців воює понад 20 сільчан), і їм було неабияк приємно отримати фото з рідної домівки, як їм діти готували гостинці на фронт. У жовтні знову влаштували ярмарок, де зібрали ще більше коштів, долучилися й люди з села. Також у нас триває постійна акція «Замість букета – донат на ЗСУ». Лише за перший тиждень навчального року нам вдалося зібрати 3720 грн і 10 фунтів стерлінгів.
Крім цього, долучаємось до постійних ярмарків у Заводській школі. Тобто стараємося взяти участь у будь-яких благодійних акціях в громаді і зібрані кошти знову ж таки передаємо пану Володимиру. Він на постійному зв’язку з воїнами нашого села і за можливості відгукується на їхні запити».
Ділячись планами на майбутнє, директорка каже, що на початку жовтня до свята Покрови планується черговий ярмарок на підтримку ЗСУ. Так само і до дня святого Миколая.
«Кожний ранок у школі починається зі спільної молитви за наших захисників. Вшановуємо всіх загиблих на війні хвилиною мовчання, – мовить, проводжаючи нас до воріт, очільниця закладу. – Наші діти дуже активні, цікавляться, коли будуть наступні ярмарки, ініціюють проведення різних заходів, долучаються до виготовлення оберегів, а ми – вчителі, їх у цьому підтримуємо. Нам здається, що педагогічному колективу разом з батьками вдалося вкласти в їхні душі волонтерство. Нерідко були свідками, як вони кладуть до встановленої в коридорі благодійної скриньки на підтримку ЗСУ свої останні кишенькові гроші. Зрозуміло, надзвичайно багато ми не спроможні дати: школа невелика – всього 52 учні, 11 педагогів, плюс три техпрацівники, але стараємося допомагати по максимуму».
Звичайно, вищезазначений приклад волонтерської допомоги школи фронту – один з багатьох. У когось більші можливості, в когось менші. Мабуть, немає не тільки на теренах Чортківщини, а й в Україні загалом навчального закладу, де б хоча чимось не долучилися до допомоги фронту. Усі прекрасно розуміють, що як допустимо сюди окупанта, то втратимо не тільки власну мову, історію та культуру, що вже спостерігаємо на окупованих територіях, а й взагалі зникнемо як самобутня нація, як український народ. Цього допустити не маємо права!
