Наприкінці липня журналісти Чортків.Сity побували в гостях у подружжя Михайла і Тетяни Витягловських, щоб побачити сучасне надбання майстрів мистецтва. Відомі художники зуміли здивувати не лише Україну, але й світ своєю творчістю.
Михайло та Тетяна Витягловські
Свої роботи вони демонструють у Львові, Тернополі, Києві, Мюнхені, Чікаго та інших куточках світу. Діяльність подружжя можна описати словами відомого Дідро: «Найвище завдання будь-якої творчості — знайти незвичайне у звичайному і незвичайне у фантастичному».
«Робітня» Витягловських
П’ятниця, чисте небо і сонце, яке виблискує на вікнах котеджу у невеличкому селищі Заводське. На подвір’ї, де виноградник гойдається через припливи теплого повітря, гостинно зустрічає Тетяна, Михайло та їхній домашній улюбленець Chihuahua — Міккі.
Художники показують свою майстерню. Тут запах лісу та фарби, на стіні — картини, створені у техніці живопису, а на полицях живуть своїм життям дерев'яні скульптури. Біля дверей прикоплені замальовки до стіни, на столі майстрів — велика кількість ескізів:
— Все, що ви бачите, зроблено нами власноруч, — говорить Михайло.
Погляд зупиняється на двох академічних малюнках. Їх художники малювали з натури у Львівській академії мистецтв ще студентами. На одній жінка поважного віку, а на іншій — струнка панна:
— Найкращі роботи забирали до фондів кафедри, як зразки для майбутніх студентів. Але добре, що у нас залишилися хоча б ці, — згадує з усмішкою Тетяна.
Дерев'яна скульптура
Михайло Витягловський працює в техніці дерев’яної пластики. Робіт такого типу у майстерні чимало, порахувати неможливо. Тому художник вирішив показати найбільш відомі. Одна з них – «Молода панна та її стара ковдра».
«Молода панна та її стара ковдра»
Саме завдяки цій дерев’яній скульптурі, Михайло став дипломантом Міжнародної виставки «Високий замок», яка проходила у Львові.
Без уваги не може залишитися робота «Трішечки тепла — і я народжусь». Яйце великих розмірів, що символізує зародження нового життя.
«Трішечки тепла — і я народжусь»
«Вісті з храму війни. Живий, поранений, вбитий та безвісти зниклий» — є частиною артпроекту під загальною назвою «Вади цивілізації», який об'єднує чотири просторових роботи, де кожна зокрема розкриває власну тему і несе своє емоційне та психологічне навантаження. Автор хотів показати одвічну проблему людства, а саме символічний храм війни, де у хаосі подій переплітається життя, кров та смерть:
«Вісті з храму війни. Живий, поранений, вбитий та безвісти зниклий»
— Тут зображений мій біль, переживання, надія на мир та злагоду – говорить художник.
Також у майстерні ми споглядали на такі твори як: «Ангел, що після стрімкого злету втратив голову», «Гра в дурня на щиглі старими картами, або Червоні прагнуть взяти реванш» та інші.
Зі слів художника, усі його авторські роботи лаконічні, символічні за змістом та сучасні за виконанням. Вони виглядають автентично і сприймаються поціновувачами по-різному. У них є загадковість і недосказаність. Їхні образи залишають місце для роздумів.
Олійний живопис
Ще Михайло займається олійним живописом (це такий різновид художньої техніки з використанням фарб на олії). Також тут можна побачити твори з зображенням старого Львова:
— Львів можу малювати по пам'яті, оскільки дуже добре його знаю — говорить митець.
Роботи, присвячені міському пейзажу зустрічаються часто, бо це одна із улюблених тем художника.
Акварелі
Тетяна показала частину свого творчого доробку акварельними фарбами:
– Акварель – одна із найскладніших технік виконання картин – говорить пан Михайло.
Папка з роботами була не маленька, та це далеко не єдина скарбниця з творіннями:
— Саме роботи виконанні у такій техніці гарно сприймаються за склом — говорять художники та демонструють деякі роботи.
Гобелени
Після «робітні», ми попрямували у дім, де подружжя провели невелику екскурсію. Всі меблі з дерева виготовлені руками пана Михайла. Тетяна Витягловська показала своє місце роботи, де кожного вечора займається ручним ткацтвом, а саме створює гобелени як тематичнообразні, так і абстрактні:
— Це надзвичайно клопіткий процес. Я малюю багато ескізів перш, ніж розпочати роботу. Придумую сюжет та підбираю кольори. Це свого роду картина, але нитками, — каже мисткиня.
Світла кімната, на підлозі м'яка подушка, а біля неї усе необхідне для ткацтва:
— Пізно ввечері, я приходжу після буденної рутини й під час творіння душею відпочиваю. Іноді з телевізором, а іноді на одиниці зі своїми думками.
Процес виготовлення гобелену потрібно відчувати. Перш за все, створюється ескіз (не один), потім він переноситься на картон в масштабі майбутнього гобелена. На раму натягуються вертикально нитки, згодом кожна деталь малюнка, який розташований за нитками основи відображається на тканому полотні.
Необов’язково роботу виконувати суворо за ескізом, можна вносити свої корективи і під час процесу змінювати колір або ж акцентувати ті, чи інші деталі:
— У мене був такий досвід. Ескіз один, а робота зовсім інша, але не потрібно боятися експериментувати, — говорить Тетяна.
Мисткиня показала деякі з гобеленів, а саме:«Натюрморт з маками»,«Пісня квітів», «Човен даремних сподівань»,«Вечірній натюрморт»,«Бабусині рушнички»,«Ніч дівочих сподівань» та інші.
Хоругви
У житті художниці був період, який вона присвятила сакральному мистецтві. Нею створено ряд хоругв та плащаниць. Деякі з них можна побачити у Чорткові в Катедральному храмі Верховних Апостолів Петра і Павла.
Досвід митців
Натхнення Михайло та Тетяна Витягловські черпають із життя. В дечому їм допомагає улюбленець Міккі. Він чемно слідкує за процесом творіння та піднімає настрій. Художники говорять, що кожна людина наділена талантом, тому за словами митців найголовніше – розвивати його:
– Божа іскра є у всіх. Чіпляйтеся за неї і не бійтеся її реалізувати – говорить Михайло.
