Пригадуєте? Позитивні надії, реальні сподівання на перемогу, адже перший тур виборів показав підтримку більшості кандидата Віктора Ющенка і «грім з ясного неба» – результати другого туру із оманливою підтримкою більшості виборців кандидата Віктора Януковича. Це був похмурий листопадовий ранок, як і настрої у тих, хто вірив у перемогу. Першими на майдан у Чорткові вийшли викладачі і студенти юридичного ліцею (адже захищали правду своїх голосів), потім до них приєдналися сотні та тисячі інших.
Після проголошення незалежності період революційних подій осені-зими 2004 року, що назвали Помаранчевою революцією, був виявом найбільшої громадської активності. Пригадую, працював у виборчому штабі кандидата у президенти Віктора Ющенка, як до «листопадового рубікону», тим паче і після, безліч людей прагнули докласти зусиль і докладали для перемоги України: від старенької бабусі, яка тремтячою рукою давала дві гривні на пожертву, за її словами, «для України» до місцевих олігархів. Безліч чортків’ян виходили на майдан у нашому місті, їхали в Київ на головний Майдан країни: автобусами від виборчих штабів і своїми авто. Окрім того, це був і моральний підйом молоді, не пасивної і аполітичної, як говорили.
Вистояли, переконали – морально, політично, юридично. 26 грудня було переголосування ІІ туру. Перемогли… Раділи гарному гаслу «Мрії збуваються» з політичного дуету Ющенка і Тимошенко, та інших колег і ситуативних союзників. Недовго раділи: зрадили партнери, розбіглися союзники, змінилися посади і рейтинги. Розчарування і зневіра. І знову Майдан, Небесна сотня, і вибори з гарними оманливими гаслами. І хай часткове, але нівелювання: революції і гідності. Через п’ять років – чергова омана дивних метаморфоз в очах більшості виборців. Історія нічого не вчить? Український історик Андрій Коваль влучно сказав: «Вчись в історії, вона знає більше за інших»…
Минуло два десятиліття, дехто вже відійшов по інший бік буття, дехто виражає себе в громадському середовищі краю, а дехто і на фронті. Народилося нове покоління, яке, здавалося б, не буде знати негативних суспільних явищ, що були за президентства Кучми і прем’єрства (першого) Януковича, принаймні, виглядало логічним. На жаль, сподівання виявилися марними, як ті гарні гасла, 11-й рік триває російсько-українська війна, є загиблі і серед 20-річних юнаків.
Це була політична дуель двох Вікторів, європейської і російської категорії світогляду. На жаль, політичні шори і зараз затуляють очі багатьом громадянам України, місцевим і переміщеним. Процитую філософа-імператор Риму Марка Аврелія: «Не сподівайся на Платонову (ідеальну) державу, радій, коли і найменша справа просувається добре. І не вважай навіть найменший успіх дрібницею».
Все ж, згадаймо Майдан 2004 року: смак «наколотих» мандаринок, усмішки віри і підтримки, тепло листопадово-грудневих поглядів українців і українок...
Ярослав ДЗІСЯК, викладач ВСП «Чортківський коледж економіки та підприємництва ЗУНУ»
