Уже багато літ 1 січня біля погруддя Провіднику ОУН, лідеру українського національно-визвольного руху середини ХХ століття, символу нації Степану Бандері, ім’я котрого досі, навіть через більш як шість десятиліть після смерті, наводить жах на наших ворогів, в Чорткові, як і по багатьох куточках України, вшановують його пам’ять.
Саме цього дня, 1 січня 1909 року, у Старому Угринові Калуського повіту на Франківщині в багатодітній родині греко-католицького священника Андрія Бандери народився Степан, котрий все своє свідоме життя присвятив здобуттю Україною омріяної волі. Вся його велика родина поплатилася за це поневіряннями по сталінських таборах. Лише сестри змогли вийти на волю, а батько і рідні брати загинули в ув’язненні. 15 жовтня 1959 року у Мюнхені від рук радянського ката Богдана Сташинського загинув і Степан.
Як відомо з історії, біографія Бандери тісно пов’язана з Чортківщиною. В часі українсько-польської війни малолітній Степан переховувався в родині рідного дядька по материній лінії – священника Володимира Антоновича з Ягільниці. В середині 30-х років минулого століття, вже будучи одним з лідерів Організації Українських Націоналістів, відповідно до завдань Проводу інспектував мережу ОУН на Чортківщині.
Цього погожого, першого у новому році не по-зимовому теплого дня чортків’яни чисельно зібралися, аби відзначити 116-ту річницю з дня народження Провідника ОУН. Мабуть, з часу відкриття пам’ятника у 2012 році тут ще не було такого велелюдного зібрання. Постать Бандери і сьогодні, в часі російсько-української війни, стала ще більш консолідуючою для нашої нації. Настав той час, про який він мріяв, коли один вигукне: «Слава Україні!», а мільйони йому відповідатимуть: «Героям слава!».
Священнослужителі на чолі з єпископом Бучацьким УГКЦ о. Димитрієм Григораком відслужили молебень за Степана Бандеру і полеглих за волю України. Слово до громади мали владика Димитрій, настоятель храму Успіння Пресвятої Богородиці м. Чорткова отець Мирон Карач (ПЦУ) та міський голова Володимир Шматько.
Представники районної, місцевої влади та громадськості поклали до підніжжя монумента вінки і запалені лампадки.
Мегапопулярною нині піснею «Батько наш – Бандера, Україна – мати» у виконанні чоловічого колективу дяківсько-катехитичної академії імені священномученика Григорія Хомишина увінчався цей глибоко-патріотичний захід.
Фото: Любомир Габруський
