Роздивляючись ці пасочки, можна зачудуватися – настільки вони особливі і не вписуються у звичний формат, що дістався нам у спадок здалеку-далеченько – ще від бабусь. Нізащо не повірити б, що це творіння мисткині, для якої кондитерська справа – всього лиш хобі.
Так-так, адже авторка цієї художньої випічки Оксана Бурдяк – педагогиня за фахом, директорка Білівського закладу дошкільної освіти. І печивом займається не так давно – це якщо на загал. Спершу, каже, захопилася виготовленням зефіру, у формі завиточків. Традиційні галицькі солодкі смаколики, наприклад, горішки, різного роду пляцки за домашніми рецептами – таким різновидам й не приділяла особливої уваги. Залюбки пекла для своєї сім'ї, для родини.
А тут – особлива чуттєвість. І багато праці – це крім неабиякої фантазії. Вафельний декор передбачає ручну роботу: легкі, майже невагомі квіти чи білосніжні звабливі метелики зручно вмостилися на вершку паски. Тривалий і доволі трудомісткий процес. Пані Оксана жартує: стають в пригоді навички виготовлення декоративно-прикладної оздоби з вихованцями-дошкільнятами.
А ось варіант декору в етностилі – ручний розпис айсингом: то суміш яєчного білка з цукровою пудрою та харчовими барвниками. І з'являється на пасочці барвиста вишивка чи то орнамент.
Сфотографувати таку красу, аби поділитися таким видивом на загал захоплених очей (бо інакше й не буде, повірте!), авторка цих печених див запросила свою посестру за фахом, що також трудиться в Білівському закладі дошкільної освіти, Оксану Острійчук. А що та вже вміє угледіти щось особливе у кадрі, не раз втішно переконалася вся чортківська громада.
Погодьмося: попри неабияке гастрономічне задоволення, ці паски – ще й обереги роду, взірці не минаючої автентичності, нашої національної незнищенності.
