День 27 травня, видався не по-весняному холодним. На рвучкому вітру тріпотіло синьо-жовте знамено, а легкий дощик скроплював німу труну, де упокоїлися останки тіла молодого воїна Голяка Олександра, котрий поклав за Україну на вівтар свободи своє життя. Лише – останки… Бо надто довгою на вічний спочинок була дорога Героя – дев’ять місяців. Як же боляче!..
Олександр родом із Рівненщини. Ще на початку повномасштабної війни хлопець разом із мамою та молодшою сестрою, пригледівши помешкання на Чортківщині, в селищі Нагірянка (де проживають материні рідні), переїхав сюди, щоби вже тут облаштувати родинне гніздечко. Та не судилося…
Ставши у стрій Збройних Сил України, пішов на фронт. Воїн Голяка Олександр був стрільцем-помічником гранатометника у 2-му мотопіхотному відділенні 1-ої мотопіхотної роти.
25 серпня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Карлівка Донецької області 27-річний Олександр загинув від рук російського окупанта в часі ворожого мінометного обстрілу.
Тривалий час боєць вважався зниклим безвісти. І лише 20 травня цього року, згідно з експертизою ДНК, було встановлено особу загиблого.
Дев’ять місяців очікувань та сподівань, що все-таки залунає телефонний дзвінок і син скаже: «Мамо, я живий!»…
В обідню пору 27 травня біля катедрального собору Верховних Апостолів Петра і Павла м. Чортків краяни зустріли траурний кортеж із тілом загиблого Героя. Знову і знову тугою лине містом жалобна мелодика пісня «Пливе кача», траур оповиває наші серця і котяться обличчям гіркі сльози скорботи.
На подвір’ї собору священники відслужили молебень, опісля – траурний кортеж рушив до села Нагірянка, де 28 травня в родинній домівці Героя о 13-й год. розпочнеться чин похорону.
Честь тобі, Воїне!
