Щойно збіг календарний рік – і ми знову бесідуємо з отцем-деканом Чортківського деканату Римсько-Католицької Церкви в Україні, настоятелем костелу свв. Апп. Петра і Павла в с. Білобожниця Мар'яном Попеляром з аналогічного приводу, що й торік. У тій Божій домівці нещодавно відбулася приміційна (від латинського Primitiae, prima missa – перша Меса) Служба Божа ксьондза Юрія Олійника – другого з «дуету» (даруйте за світську термінологію) богопосвячених осіб, яких ревно й дбайливо впродовж півтора десятиліття плекав і провадив стежкою служіння Богові їхній духовний батько.
Фото: зі Facebook-сторінки Мар'яна Попеляра
Покликання до священства треба відчути
Уперше ми заговорили про це на одній зі шпальт «Голосу народу» ще в січні 2021 року, «підхопивши» на предмет бесіди факт майже унікальний. Ще б пак – двоє випускників Білобожницької школи одночасно обрали священство, вступивши на навчання до Митрополичої вищої духовної семінарії св. Йосифа у Львові. Будучи вже третьокурсниками, хлопці й поділилися власними думками в інтерв’ю каналові 24 CREDO в запропонованому проєкті «Ті, що відповіли на заклик Христа». Та ще й наскільки зрілими, виваженими думками! «Господь мене знайшов», – щиро та всеоб'ємно мовив Юрій Олійник. Отоді-то свої враження про семінаристів – вихідців з його парафії – деталізував о. Мар'ян.
– Коли я прийшов сюди (у 2010 році), Роберто Подольський вже ходив до костелу. А потім він притягнув і Юрка Олійника, вони обидва були міністрантами, тобто прислуговували біля священника. Зауважив, що на хлопців за потреби можна покластися багато в чому – навіть такому важливому, як молитовна підготовка до Євхаристії. Та й як на аніматорів також.
Фото: зі Facebook-сторінки Мар'яна Попеляра
Проте всеціло взяти на себе заслугу в тому, що в один рік з парафії вийшло двоє клериків, отець відмовлявся. «Це заслуга Божа, – стверджував. – Я лиш кидаю зерно, роль моя мала. А ось тривога й донині велика. Чи правильний вибір зроблено? Покликання до священства не накладається, його треба відчути…».
Схожі почування, що супроводжували його впродовж семи років навчання нещодавно висвяченого ксьондза Юрія, духівник висловлює й тепер. Й водночас щиро пишається, що певні побоювання та душевні застороги виявились марними. «Дуже важливий момент, – каже, – що він (приміціянт) вимогливий до себе і до інших».
Дві зірки не можуть світити разом
Рік тому в цьому ж костелі відбувалась приміційна Служба Божа нововисвяченого на ту пору ксьондза Роберто Подольського. «Нині він служить вікарієм (тобто сотрудником) в Івано-Франківську, – провадить бесіду отець Мар'ян. – А ксьондз Юрій має канікули до 18 червня. Після цього буде знати шлях свого служіння. У нас молоді сотрудники переважно два роки служать, а потім змінюються. А може, матиме пропозицію на теологічні студії – все залежить від рішення архієпископа . Бо є талант, я не раз казав, що талант треба розвивати».
Фото: зі Facebook-сторінки Мар'яна Попеляра
Характеризує, що недавній приміціянт цілеспрямований та покладистий, має тверді переконання. Це потверджено багатьма моментами, коли він був дияконом і перебував на парафії у місті Шептицький (колишній Червоноград) на Львівщині.
Фото: зі Facebook-сторінки Мар'яна Попеляра
– Тішуся, – зазначає, – що й ксьондз Роберт, і ксьондз Юрик є однаковими священниками у Бога, складаючи жертву і сповняючи однакову місію. Але кожен має іншу харизму. Отець Роберто – золотоустий, він з рукава сипле проповіді. А ксьондз Юрій більш катехитичний, тобто навчальний. Він проповідує катехезу, навчає людей, має музичні здібності, які сприятливо розвивав під час служіння дияконом. Завдяки йому й четверо дівчат з нашої парафії навчилися гри на гітарі та зорганізувалися в музично-співочий гурт. Сестра о. Роберта Каміла Подольська написала слова і музику до пісні, яку дівчата пожертвували приміціянтові в часі Служби. Це було проникливо.
Фото: Львівська Архідієцезія РКЦвУ
А ще отець Мар'ян зізнається: коли його вихованці навчалися в семінарії, сподівався, що обидва й будуть висвячені одночасно. Та обставини складалися по-іншому – Юрій взяв академічну відпустку на рік. Тоді отець від когось почув: дві зірки не можуть світити разом. Так воно й сталося. Проте Господь обдарував його неабиякою втіхою для серця й душі двічі, рік за роком.
Меса з особливим акцентом
На приміційну Святу Месу о. Юрія Олійника прибуло до костелу в Білобожниці аж 43 священники (в тім числі і православні та греко-католицькі).
Поміж духовних осіб – отець-ректор Митрополичої вищої духовної семінарії св. Йосифа у Львові Пйотр Бжеські, препозит (ступінь єпископа) канонічної групи Львівської Архідієцезії Римсько-Католицької Церкви в Україні Юзеф Легович. Були й уродженці Білобожниці – оо. Євген Лаб'як та Микола Леськів та сестри-монахині. І чимало вірних з Шептицького, Золочева – разом зі своїми пастирями душ, також з Копичинців, Хоросткова, звісно ж, і з Чорткова. Приїхали вихователі семінарії – alma-mater винуватця тієї значимої духовної події і навіть тамтешні кухарки. «Бо Юрик був там загальним улюбленцем», – коментує отець Мар'ян.
А ще соковито оповідає, як за традицією перед самісінькою Службою настоятель приходить додому до приміціянта, заохочує зібраних там людей до щирої молитви про те, щоб він став ревним священником і попросив благословення у батьків. Тим часом дівчата (п'ятнадцятеро – скільки є частин Святого Розарію) плетуть перед висвяченням великий зелений вінок. Вдягаються в білі сукні, приміціянт з хрестом стає посередині – і вони під релігійні наспіви провадять його до костелу.
Фото: Львівська Архідієцезія РКЦвУ
Людна процесія простує селом, прославляючи Бога. У храмі нововисвячений отець вклякає, вдягається в шати і починає свою приміційну Службу зі знаком того, що наприкінці уділяє всім присутнім благословення, яке має ранг папського – з можливістю повного відпусту. І це є великий прояв благодаті.
Фото: Вища духовна семінарія св. Йосифа у Львові
