День за днем минають тижні, місяці, роки… Круговерть часу підхоплює кожного з нас і нестримно несе у майбутнє. Лише школа зі своїм невгамовним дитячим гамором, щирими усмішками учнів та учениць, мудрим та інколи суворим поглядом учителів залишається вічно юною.
Однак особливою оазою дитячого щастя, радості та нових знань завжди залишатиметься початкова освіта. Адже плекати діток-пташенят, уміти вкласти у їхні серця віру в себе, окриляти навіть тоді, коли війна ламає крила, обіймати тоді, коли дистанційне навчання стає викликом, дарувати усмішки тоді, коли сльоза просочується із закутка серця, навчати незважаючи ні на що та всупереч усьому – місія та покликання невтомних педагогинь-бджілок початкової школи.
З особливою вдячністю та трепетом згадують чотири роки навчання учні 4-А класу Чортківського ліцею №1 імені Маркіяна Шашкевича та першу учительку Наталію Вікторівну Петраш, ту, котра зуміла побачити унікальність та гравіювати талант у кожній дитині, котра навчала любити і дарувати любов, приймати достойно найрізноманітніші життєві виклики та долати їх, котра формувала свідомих та відповідальних патріотів України, котра зуміла згортувати і діток, і їхніх батьків у єдину дружню класну сім’ю.
На долю сучасних малих українців випало немало серйозних випробувань: дистанційне навчання уже з перших днів у школі, тривожні ночі та не меш напружені воєнні дні, коли гул сирен розриває тишу нічного міста чи приглушує звучання шкільного дзвінка вдень, холодні укриття, евакуація, біль розлуки з близькими… Безмежна вдячність усім учителям, що у такому вирі щоденних викликів знаходять сили та натхнення перетворювати повсякденність у маленькі радощі, зцілювати зранені війною дитячі серця, запалювати у маленьких оченятах вогники-мрії, плекати впевненість у невпевнених кроках, вкладати у долоні зерна любові та надії і дивовижно окриляти навіть тоді, коли приходять, здавалося б, найтемніші часи.
З особливою теплотою згадують батьки Наталію Вікторівну, котра зуміла водночас об’єднати учнів у єдину сім’ю і зберегти унікальність кожного. Зі щемом на серці та іскристою сльозою на очах учні та учениці 4-А класу дарували своїй першій учительці прощальний шкільний вальс. Така знайома музика…Такі сповнені вдячністю серця батьків… І перші прощальні «па» випускників початкової школи біля фонтану в міському парку ім. І.Франка... І навіть травнева гроза в унісон танцювала свій танок на бруківці, додаючи урочистості та трепетності події.
Відбуяє сонячне літо. Школа знову із розкритими обіймами зустрічатиме учнів. Наталя Вікторівна у світ знань та нових відкриттів поведе інших учнів та учениць – першокласників, і лише у серцях дітей вона залишиться теплим та ніжним спогадом.
З великою любов’ю та вдячністю – батьки учнів 4-А класу Чортківського ліцею № 1 імені Маркіяна Шашкевича
