Наразі табличка з таким іменним написом паспортизує шлюз в мало освоєній як місцевими, так і заїжджими краєзнавцями частині старого міста.
Принаймні такого висновку доходить автор публікації «Чортків без чортів» Дмитро Полюхович на сайті ZBRUC :
– Напис виявився справді дуже цікавим і, як з'ясувалося, про нього в краєзнавчій літературі – від солідних досліджень до мандрівничих блогів – немає жодної згадки. Що й зрозуміло – заїжджі краєзнавці до цього місця зазвичай не доходять, та й на напис звертаєш увагу, лише коли у нього ледь не пальцем тицьнули. А для місцевих – це звична з дитинства деталь краєвиду, у якій ніхто не бачить ознак дива. Отже, місцевий ексклюзив.
Чому Анеля – досі не знає ніхто. Одна з легенд приписує це ім`я місцевій панянці, на честь якої закоханий архітектор в часі розлуки назвав своє дітище. Хоча сам напис, до речі, польськомовний, засвідчує імена виконавців робіт – Яна Баланіка з сином з міста Станіславова (нині Івано-Франківськ) та технічного керівника – інженера зі Львова (прізвище нерозбірливо).
Можливо, для когось з них загадкова Анеля була жінкою долі – коханою, дружиною, донькою, матір`ю чи сестрою. І зовсім не факт, що мешкала та улюблениця тут, де зводився шлюз. Скоріш за все – навпаки: десь там, вдалечині, особливо манлива через розлуку.
Та ж табличка засвідчує, що шлюз збудовано 1938 року.
А що було перед тим?
Автор «Путівника по Чорткову та околицях» видання 1931 року – голова подільського відділу туристично-краєзнавчого товариства в Чорткові Йозеф Опацький в одному з розділів – «Від мосту – по вулиці Бурсацькій, греблі, вулиці Шкільній» так описує те місце:
– Перейшовши місток за млином, йдемо берегом Млинівки до так званої греблі. Це – дамба, що регулює надходження води до млина. Бачимо там також, крім постійної (нерухомої) дамби, дамбу рухому, так звані «шлюзи», у вигляді дерев'яних стінок, які піднімаються і опускаються на шестернях (трибах) за допомогою корб. Раніше ця гребля з механізмами була збудована з бетону, та останнім часом через багаторічне підмивання водою бетонні стіни частково опустились вглиб ріки, що спричиняє прориви. В даний час на греблю та її утримання йдуть великі гроші та фізичні витрати через те, що майже щорічно перед весною нагромаджуються великі крижані брили, які руйнують греблю.
Отже, проблеми зі шлюзом тоді вже були. Точніше, з потребою його модернізації. Що і сталося незабаром – менш ніж за десятиліття. Що й поціновує згаданий Дмитро Полюхович:
– Шлюз цей збудували (модернізували?), швидше за все, у рамках перетворення Чорткова на курорт, рівний тодішнім Заліщикам, – був такий амбітний проект, якому перешкодила війна.
Як би там не було, а цей атрибут додає Чорткову особливого шарму. Давніми, вже брутального окрасу чавунними шестернями, валами, муфтами. Іменною табличкою-паспортизацією на бетонній основі.
Приваблює рибалок і просто відпочивальників своєю аурою.
Фото Ореста Лижечки
