Як завжди, непомітно промайнули літні канікули і з початком нового тижня прийшло до нас улюблене свято з дитинства – Першовересень. Для цьогорічних першокласників – це початок казкової подорожі у незвідану Країну знань, а для учнів одинадцятих класів воно вийшло з нотками щему, адже перший дзвоник пролунав для них востаннє у стінах рідної школи.
Наші кореспонденти побували на урочистостях з нагоди Першого дзвоника у стінах Чортківського ліцею № 1 міста Чорткова, де відбулося, як завше, чудове свято Знань.
Воно стало прощальним у якості керівника для директора цього навчального закладу Наталії Великоборець, у котрої закінчився дев’ятирічний контракт, і відтепер досвідчений педагог, за мудрого керівництва якого школа стала однією з провідних не лише в області, а й в Україні (минулоріч за результатами НМТ Чортківський ліцей № 1 увійшов у ТОП-25 в Україні), вирішила зосередитись на педагогічній роботі, ставши класним керівником випускного класу.
Привітавши з початком нового навчального року учителів та учнів, міський голова Володимир Шматько висловив вдячність Наталії Ігорівні за якісну організацію навчально-освітнього процесу і мудрі управлінські рішення, представивши колективу новопризначеного директора – Тетяну Олександрівну Файницьку, досвідчену педагогиню, вчительку німецької мови, яка раніше обіймала посаду заступника директора з виховної роботи. Остання запевнила присутніх на святі учителів, учнів та їхніх батьків, що робитиме все для того, щоб Чортківський ліцей № 1 і надалі тримав свою високу марку.
На жаль, свято Першовересня перервав моторошний звук сирени повітряної тривоги: десь «на болотах» вкотре злетіли МіГи. Такі реалії сьогодення, до яких нинішнім учням не звикати ось уже котрий рік. І почесне право надати перший дзвоник, що покликав сьогодні учнів за парти, надали першокласникам – доньці загиблого воїна Шелудякова Михайла – Єві і сину військовослужбовця ЗСУ Зіновія Кільчицького – Арсенію.
Як би нам хотілося забути це все, як жахливий сон: зруйновані ракетами українські школи, загиблі та скалічені діти, розкидані по світу мільйони українських родин…
Боже, зупини цю ненависну війну! Нехай згинуть наші воріженьки, як роса на сонці!
