Послухайте, а може, в цьому – найвлучніший символ та справді недвозначний натяк? Юнка з іменем, що лучить в собі сплав таких бажаних наразі означень та ще і з благословляючим началом, до того ж в пікселі – найбільш трендовій нинішньої пори вдяганці…
Фото: з родинного сховку Поповських
Знайомтеся: Вероніка Поповська, якій торішньої осені повернуло на шістнадцятий рік, навчається у Чернівецькому військово-спортивному ліцеї. І за словами її матері Лілії Поповської, що впродовж 18-ти років директорує у Староягільницькому будинку культури, і за зізнанням самої дівчини, вона вимріяла цей намір давним-давно – відтоді й прямує за ним невідступно. У 2014-му році покликаний на військову службу батько пішов служити в АТО, і ті паростки усвідомлення, що Україну треба захищати, почали гінко врунитися в юній долі Вероніки тепер, коли настала пора торувати життєву стежку.
Погодьмося: посвятити свою дитину (надто дівчинку) майбутній тривалій військовій службі, та ще й у нинішній час суворих викликів, коли часто-густо не витримує й чоловіча психіка, – складне випробування для батьків. Особливо для матері. Тому насамперед і запитую пані Лілію, чи були спроби відмовити доньку від такого вибору. Ні, каже, навіть не намагалась. Батько щось пробував, проте безуспішно. Бо ж ніщо інше, окрім, як здобути військовий фах, Веронікою абсолютно не розглядалося. Упродовж двох років, ще навчаючись у 8-9-х класах Староягільницької ЗОШ І – ІІ ступенів, вона твердо визначилась, що вступатиме до військового закладу.
Минулоріч у травні побувала в ліцеї на Дні відкритих дверей, потім були вступні іспити. Згодом – посвята в ліцеїсти, вручення директором закладу Русланом Федюком посвідчень та значків. «У Вероніки в той момент так щасливо блищали очі, що не переповісти жодними словами», – розповідає мати.
Фото: з родинного сховку Поповських
Відтак пригадує, яким складним був перший тиждень навчання – давалося взнаки незвичне на ту пору фізичне навантаження через посилену військову підготовку, біль в ногах, проте донька зовсім не скаржилася. Словом, як справжній боєць. І невимовно раділа військовій формі, коли взула берці, вдягла бушлат…
– Завжди хотіла продовжити батьків приклад, – стверджує Вероніка. – А ще сподобався фільм «Прикордонники». Вирішила, що це – для мене. По Інтернету, в Googie, знайшла заклад, який здійснює підготовку офіцерів для Державної прикордонної служби України – це Національна академія в місті Хмельницькому. Але до того треба здобути середню освіту. Тому й навчаюся тепер в Чернівецькому ліцеї, паралельно опановуючи військовим профілем.
Фото: з родинного сховку Поповських
Поміж ліцеїстів Вероніка не єдина представниця «слабкої» статі, каже, моє купу посестер. А вдома на неї захоплено дивиться молодша сестричка – восьмикласниця Нагірянської школи Адріана, яка наразі ще не визначилася зі своїм вибором. Проте, як бачимо, закладене в сім'ї неодмінно нуртує в юних жилах.
Гадаєте, щось у житті трапляється випадково? От і ні, ніколи й нізащо. Ім'я Вероніка, що має давньогрецьке походження, енергетично сильне, асоціюється з перемогою в житті. Символізує рішучість, стійкість, силу та успіх своєї власниці. Дівчата, наречені цим іменем, зазвичай наполегливі, прагнуть будь-що досягати обраної мети. А латинське тлумачення імені Вероніка загальновідоме зі Святого Письма і означає «справжній образ» (хустка з ликом Ісуса Христа, коли кати вели Його на Голгофу). Ось вам і благословляюче начало. А ще – реальний символ того, що Україна має і матиме майбутнє, доки наш волелюбний родовід плекає в своєму лоні відданих синів та доньок.
