Мелодія довжиною у 40 років… Четвертого березня в затишній, осяяній сонячними теплими променями концертній залі Чортківської мистецької музичної школи імені Василя Мармуса зібралося чимало поціновувачів мистецтва на урочисту подію – Імпрезу: оркестр народних інструментів творчої майстерні відзначав 40-річний ювілей свого народження.
Того дня концертна зала наповнилася не лише музикою, а й щирими емоціями, теплими спогадами та гордістю за творчий колектив, який уже чотири десятиліття дарує слухачам красу народної та сучасної мелодій.
Розділити радість ювілею прийшли ті, для кого музика стала частиною життя. Серед гостей: сузір’я поважних викладачів школи, які нині перебувають на заслуженому відпочинку, але колись творили її історію і виховували покоління юних музикантів. Поруч із ними – плеяда сучасних наставників мистецтва, які продовжують славні традиції навчального закладу. На святкову подію також завітали представники міської та районної влади, учні школи та їхні батьки – усі, хто щиро цінує силу музики та підтримує розвиток культури.
Теплими словами відкрила імпрезу Наталія Миронюк, яка того дня відзначала і свій особистий творчий ювілей – 25 років керівництва оркестром. У своєму виступі вона розповіла про історію створення колективу, його перші кроки, становлення та творчі здобутки. Щирими словами вдячності пані Наталія пошанувала засновника і першого керівника оркестру Володимира Іванця. За роки свого існування оркестр, у доробку якого на часі загалом 69 музичних творів спільної праці учасників, не лише зберіг любов до народної музики, а й став справжньою творчою родиною, в якій виховувалися й виховуються нові покоління талановитих виконавців.
А далі зал затамував подих, бо – зазвучала музика…
І дозволю собі (авт.) перефразувати давній крилатий вислів «Коли говорять гармати, музи мовчать» – «Коли зазвучала музика – змовкніть, гармати!».
З перших акордів народних інструментів стало зрозуміло: ця зустріч – особлива. Мелодії лилися щиро й натхненно, зачаровуючи кожного, хто прийшов на свято. У звуках домр, бандур, гітар, скрипок та інших народних інструментів оживали українські мотиви, улюблені пісні й композиції, що торкалися сердець слухачів.
Кожен виступ обдаровувався бурхливими оплесками. У ці миті в залі панувала атмосфера єдності поколінь, адже музика об’єднала тих, хто творив історію оркестру, тих, хто продовжує її сьогодні, і тих, кому ще тільки належить писати нові сторінки мистецтва.
Сорок років – це ціла епоха творчості, наполегливої праці та відданості мистецтву. Імпреза стала не лише святкуванням ювілею, а й щирим визнанням значущості оркестру народних інструментів для культурного життя громади.
А музика того дня звучала особливо – тепло, натхненно і світло, ніби сама історія колективу переливалася у кожній мелодії, нагадуючи всім: справжнє мистецтво не має віку, воно живе у серцях людей і передається від покоління до покоління.
Під завісу урочистого заходу з естетичним піднесенням полинули слова вітань і вдячності від гостей свята, а разом із тим – квіти, Подяки, Грамоти. Бо ж, направду, коли звучать народні інструменти – оживає душа народу.
