Знову підтверджується постулат: ніщо в житті не приходить випадково. Як давно хотілося торкнутися «задзеркалля» ось такого фотокадру! Відколи – рік, два, п’ять тому? А вдалося реалізувати давній задум аж тепер, щоб довідатися про все достеменно якраз напередодні 4 березня, дня народження легенди української пісні – світлої пам'яті Володимира Івасюка.
То були зйомки фільму «Червона рута» – 1971-го року, 55 літ назад. Власне літ, бо влітку, в липні (частково захопивши ще й серпень). Навіть у Карпатах, в Яремчі, тоді стояла властива маківочці літа надокучлива спека. Учасники зйомок часом аж умлівали у вовняному сценічному одязі, інколи – в перуках, під немилосердним сяйвом прожекторів, щільно накладеним гримом. Принаймні так згадує присутня на оцій давній світлині чортків'янка Христина Яремчук. Вона – зліва, разом з народною артисткою України Софією Ротару, яка лиш робила перші кроки на пісенний Олімп, тож слава і всенародне визнання були в неї ще попереду.
– Я тоді навчалась в Івано-Франківському педагогічному інституті імені Василя Стефаника, на музично-педагогічному факультеті, – пригадує співбесідниця. – Якраз подумала: вже третій курс, а я ні у «Верховинку» не пішла, ні в «Росинку» (то були вокальні ансамблі). Обрала ансамбль естрадного танцю «Еврика». Серед учасниць – дівчата з історичного, філологічного факультетів. Ми тренувалися посилено, двічі на тиждень, опановуючи різні па. Загалом осіб десь зо 70 ходили, а до участі у зйомках відібрали лише десятеро. Я потрапила одна з музпеду. Про майбутні зйомки велася мова з настанням нового року, та все розпочалося в липні, на турбазі «Гуцульщина». Наш колектив створював відповідний антураж для вокалу.
Христина Михайлівна розповідає, що у фільмі знімалися, представляючи свою творчість, крім згаданої вже «Росинки» з Івано-Франківська, ансамблі «Карпати» з Чернівців, «Смерічка» з Вижниці. А також молоді співаки Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, Софія Ротару, Раїса Кольца. Прикметно, що справді притягальні своїм колоритом та автентикою сценічні вбрання створила художниця-модельєрка Алла Дутковська (дружина композитора, засновника та керівника ВІА «Смерічка» Левка Дутковського).
Фото: з архіву Христини Яремчук
– Зі Софією Ротару ми не були надто знайомі близько, – зізнається пані Яремчук. – Світлина народилася якось спонтанно, – зауважує. Її зробив земляк п. Христини зі с. Козаччина на Борщівщині отець Іван Баранюк, який на той час відпочивав у Карпатах. – Переживши жах таборів, куди «совіти» запроторили його на покару за відданість батьківській вірі та Церкві, отець час від часу підправляв здоров'я, дихаючи гірським повітрям, – додає.
Світлина не залишилась цілком не поміченою, бо згодом подорожувала і подорожує разом з добіркою зроблених власне зі зйомок «Червоної рути» світлин авторства нашого колеги по перу, фотооб’єктиву й мікрофону, члена НСЖУ Романа Островського, мешканця містечка Копичинці, – по всій Україні.
Знана на наших теренах просвітянка Христина Яремчук пів віку пропрацювала в Чортківському гуманітарно-педагогічному фаховому коледжі ім. О.Барвінського, викладаючи фольклор поруч з диригуванням. Це вона на зорі вимріяної та вистражданої тисячами предтеч незалежності України, тоді, коли після затяжного сну в наших серцях і душах пробуджувались паростки волі, нуртували витоки роду в жилах, створила славнозвісну «Гаївочку» – як носія в маси національного етносу. А нині вже три роки поспіль веде курс історії української музики в Університеті срібного віку (віднедавна – Університеті народної освіти) м. Чорткова. «І сама вчуся, і своїх студентів вчу, – щиро ділиться почуваннями. – Поєдную лекції і відводжу час, щоб співати. Вибираю найцікавіше, роблю різні версії. У кінці кожного навчального семестру ми готуємо сценічні номери з неодмінною присутністю пісні про Чортків якогось автора, ліричного наспіву та молитви до Матері Божої».
Наразі викладачка одержима постановкою силами студентів фрагменту народного весілля. А чому б і ні? Тим більше, що очікується візит до Чорткова побратимів по народній освіті зі Швеції. От вам і доторк до неміліючих витоків, до безсмертної спадщини українства – завдовжки в ціле життя.
