Мандруючи вулицями міста Чорткова, що на Тернопільщині, мимоволі замислююся над історіями, що ховаються за фасадами будівель, у старовинному камінні мостових, у тіні дерев. Ці історії – про людей, які жили тут, творили, боролися, залишали по собі слід у часі й пам’яті. Серед них особливо яскраво вирізняється постать видатного українського поета, письменника, публіциста, літературознавця, громадського діяча, дисидента та борця за українську державність Степана Сапеляка, особиста зустріч із яким залишила глибокий слід у моєму серці. Сьогодні, 26 березня, йому б виповнилося 75...
Знайомство з цією видатною особистістю відбулося у місті Харкові багато років тому, але й досі викликає теплий, світлий спогад. Я запам’ятала свого співрозмовника як багатогранну, щиру, яскраву людину. Пан Степан постійно жартував, сміявся, випромінював життєрадісність і щедро ділився своїм оптимізмом з оточуючими. Та лише згодом я дізналася, наскільки непростою та водночас гідною була його життєва дорога.
Одна з таких історій, сповнена юнацької відваги та незламної любові до України, пов’язана з іменем Степана Сапеляка та його побратимами з Росохацької групи. Їхній подвиг – підняття синьо-жовтих прапорів у місті Чорткові в січні 1973 року – став не просто сторінкою минулого, а живим символом боротьби, що триває і сьогодні, коли ми разом з усією країною знову протистоїмо імперському злу. Народжений у сибірському вигнанні, Степан Сапеляк з дитинства ввібрав дух супротиву. Його друзі по Чортківській (Росохацькій) підпільній групі запам’ятали Степана не просто як лідера, а як полум’яного мрійника, глибокого інтелектуала, який годинами міг говорити про історію, читати напам’ять вірші Тараса Шевченка, Василя Стуса, і чиє слово запалювало серця. Його побратим Володимир Мармус згадує, що Степан був надзвичайно вимогливим, перш за все до себе, і його рішучість та переконаність не залишали місця для сумнівів. Саме ці юнаки із підпільної Росохацької групи – Степан Сапеляк, Микола Мармус, Петро Вітів, Петро Винничук, Володимир Сеньків, Андрій Кравець, Микола Слободян, Микола Лисий (яку очолював Володимир Мармус) – наважилися на неймовірне. В ніч на 22 січня 1973 року, у День Соборності, вони таємно встановили чотири синьо-жовтих прапори над ключовими будівлями міста Чорткова. Розвісили й листівки. Це була справжня спецоперація свободи, проведена дев’ятьма юними патріотами України.
Арешт, що стався незабаром у Харкові, 11 років таборів і заслання не зламали духу й волі Степана Сапеляка. Вони переплавили його юнацький запал на глибоку, вистраждану поезію. Його творчість – це літопис боротьби, болю й незламної віри. Пропоную познайомитися з деякими виданнями автора С.Сапеляка: «Во ім’я Слова: поезії» (Харків: Майдан, 2007. – 150 с.: іл.); «І каміння те стало хлібами»: вибр. твори. Т. 1. Поезії (Харків: Майдан. – 2011. – 336 с.); «Кричі часу» (Харків: Кудлай, 2011. – 103 с.: іл.); «Тривалий рваний зойк». Поезії (Київ: Рад. письменник, 1991. – 189 с.); «Хроніки дисидентські від головосіку: невольнича мемуаристика». (Київ: Смолоскип, 2003. – 259 с.).
Після звільнення Степан повернувся до України. З 1991 року він став членом Національної спілки письменників України. У 1993 році за збірку «Тривалий рваний зойк» його було удостоєно найвищої творчої нагороди – Національної премії України імені Тараса Шевченка.
В останні роки свого життя письменник жив і працював у Харкові, був частим гостем у Харківській державній науковій бібліотеці ім. В.Г.Короленка. Неодноразово виступав перед молоддю, студенством. Короленківці пам’ятають його розповіді про боротьбу, про радянські табори, про цінність свободи та любов до України, підкріплені його власним життєвим прикладом мужності й незламності. Спогади справляли незабутнє враження на учнів, студентів та педагогів, стаючи живими уроками історії та патріотизму. Багато творів видатного сина українського народу Степана Сапеляка зберігається у бібліотечному фонді харківської книгозбірні. Допитливий читач також може знайти цінний історичний, біографічний матеріал про життєвий і творчий шлях митця, про героїчний подвиг його побратимів у Публічній бібліотеці Чортківської міської ради.
Бібліографи та фахівці соціокультурного центру ХДНБ ім. В.Г.Короленка дбайливо зберігають книги Сапеляка, влаштовують книжкові виставки та тематичні заходи. Надто пронизливо та актуально звучать слова патріота сьогодні, коли росія веде повномасштабну війну проти українського народу. Твори поета про опір злу, про любов до Батьківщини, про гідність людини перед обличчям тиранії – це не просто література. Це духовна зброя. Це код нашої стійкості.
П.Джерелянський, Ю.Алжнєв, С.Сапеляк (Національна спілка письменників України (Харківська обласна організація)
Чортків не забув подвиг своїх синів, пам’ять про них увічнена у міському просторі, викарбувана в камені. На фасаді Чортківського гуманітарно-педагогічного фахового коледжу ім. О.Барвінського, звідки хлопці вирушали на свою акцію, встановлена меморіальна дошка. Щорічне вшанування героїв 22 січня біля меморіальної дошки – важлива традиція, яку варто берегти і наповнювати новим змістом, залучаючи молодь. Але, можливо, громада вважатиме за потрібне започаткувати премію для молодих літераторів? Поки серед нас є люди, які пам’ятають ті часи, надзвичайно важливо збирати їхні усні свідчення, записувати спогади. Це безцінний скарб для майбутніх поколінь.
Степан Сапеляк – це не просто ім’я на меморіальній дошці. Це – частина душі Чорткова, символ його нескореності. Життя героя України та подвиг його побратимів нагадують нам: боротьба за свободу – це марафон крізь покоління. Пам’ять про сміливців минулого дає нам силу вистояти й перемогти у війні сьогодення. Поки звучить поезія видатного сина українського народу Степана Сапеляка в Харкові, у Чорткові та по всій Україні, поки ми пам’ятаємо його подвиг та його друзів – Україна та її культура житимуть. Пам’ять про Степана Сапеляка живе – від Росохача і Чорткова до нескореного Харкова, в серцях українців і на полицях бібліотек, які, попри все, продовжують працювати і які ми обов’язково відбудуємо та зробимо ще кращими.
Іванна ЗУБРИЦЬКА, бібліограф Харківської державної наукової бібліотеки ім. В.Г.Короленка
