Може, через те, що в означенні віку села цього року збіглося дві шістки? Адже перша письмова згадка про Кривеньке датована 1413-м роком.
А ще – у 1761 році, як свідчать історичні джерела, нападники-татари вщент спалили село. Ще й яких збитків Кривенькому було завдано в 30-х роках минулого століття під час пацифікації.
А тепер – о нонсенс! – воно занепадає від байдужості самих господарів села до своєї ж власної домівки.
Лиш вдивімось, як зажурився Великий Кобзар, сумовито похиливши чоло поміж суцільного безладу в центрі села. Де поруч з ним – сільське «вогнище культури» з проваленим дахом.
Горює й Україна-мати, означуючи обдертий комплекс «Вічна пам`ять полеглим».
Янголятка на церковній брамі склали рученята в молитві.
Худобина на випасі перед спорожнілою та запущеною будівлею колишньої артілі: глядить грізно – не підходьте, тут моя територія!
Прикро, що історики, краєзнавці досі схрещують шпаги в протистоянні: у Кривенькому народився один з великих українців Богдан Лепкий чи в Крогульці?
Якби на терезах переважило Кривеньке, може б, і повеселішало в ньому.
