Однієї з липневих неділь, майже-майже під маківочку літа, у величному 121-річному храмі Святого Апостола та Євангелиста Іоана Богослова с. Давидківці Чортківського благочиння урочисто освячено престіл.
Фото: Тернопільська єпархія ПЦУ
Ця духовна подія стала виявом глибокої відданості тамтешніх парафіян християнській вірі, щирої наповненості їхніх сердець діяльною любов'ю до Бога та до ближнього, торжеством найблагородніших поривів душ.
Зрештою, хіба буває по-іншому, коли в церкві освячується престіл? Адже це – найсвятіше місце храму, на якому звершується Божественна Літургія і Таїнство Пресвятої Євхаристії. Престіл символізує самого Христа, Який є Главою Церкви та джерелом нашого спасіння. Під час освячення архієреєм престіл урочисто омивається, помазується святим миром, а в його основу вкладаються частинки мощей святих мучеників.
Фото: Тернопільська єпархія ПЦУ
Саме так і чинив владика Нестор – архієрей Православної церкви України, митрополит Тернопільський та Кременецький, який очолив Торжественну Літургію в Давидківцях у співслужінні численного духовенства та освятив новий престіл. Упродовж трохи більше двох десятиліть тамтешню парафію не навідував з духовним візитом жоден достойник з-поміж богопосвячених осіб такого високого чину – хіба що ще на 100-річчя храму. А це – сталося.
Щодо жертводавців такої місії, то конкретні імена не називаються. І настоятель храму отець Степан Кричковський, який служить на парафії в Давидківцях вже 46 років, і його дружина – їмость пані Оксана стверджують в унісон: це підсумок духовної праці всіх-усіх. Навіть виводять триєдину «формулу» жертовності (даруйте за надто світське означення). Мовляв, хтось докладається матеріальними датками; інші – власноруч працюючи над опорядженням храму; хтось – палкою та щирою молитвою. І всі складники цієї доброчинної тріади рівноцінні.
Фото: Тернопільська єпархія ПЦУ
Оновлення сільської духовної святині, яка вже добирає першу чверть двосотенної життєствердної сутності, триває постійно, рік у рік. Принаймні останні 46 літ упродовж служіння отця Степана, кажуть, немає жодного місця у Божій домівці, де б не торкалась рука майстра з наміром подальшого удосконалення – від фундаменту до хреста і навпаки. За пожертви дбайливих парафіян придбано багато предметів для церковних треб.
Фото: Тернопільська єпархія ПЦУ
«Господь щиро прийняв ці дари, тож храм оновився на славу Божу», – засвідчує п. Оксана Кричковська, яка вміло й натхненно, талановито та віддано передає в душевному поетичному слові захоплення селом і його людьми. Як ось тут: «Є маленьке село на Поділлі – наймиліше на цілій землі». І ще: «Де церковні дзвони срібно грають, до храму всіх вони скликають, і я іду до свого храму, бо так навчили тато й мама». Ця строфа – з однієї із пісень, написаних авторкою власне з нагоди освячення нового престолу – як і присвята владиці Нестору на честь його відвідин храму в Давидківцях – Господнього дому, дбайливо сповитого любов'ю вірних у величі, красі й благодаті.
