По-перше, церква у селі Коцюбинчиках мурована 1998 року поруч з місцем колишньої, давньої та дерев`яної, що згоріла вже за України, 1994-го року. Поруч ще й похований один з мучеників за віру – отець Володимир Ковальський, який служив на парафії села у 1932-1957 роках і був закатований радянською владою.
Це можна почерпнути з видання «Бучацька єпархія УГКЦ. Парафії, монастирі, храми. Шематизм», де йдеться і про церкву в Коцюбинчиках. І то – другий акцент.
Третій – у внутрішньому убранстві Господньої домівки дуже багато вишиття бісером. То – дбайлива праця парафіянок храму. На тетраподі – вишитий образ святого Миколая.
– На кожний з дванадесятих празників у нас викладаються вишиті образи, – прокоментувала їмость Наталія Павлик, вона ж провадить в селі катехизм. Двадцять років служить на парафії отець Любомир Павлик.
А ще там є не лише духовне, а й художнє диво – всі 14 стацій вишитої бісером Хресної дороги, творіння коцюбинчицьких вірянок. Не інакше, як витвором мистецтва, те видиво й не назвеш.
Будь-яка Божа домівка сповнена особливої милості. А та просякнута духом святого Миколая Чудотворця – й поготів. Адже він «зітканий» виключно з намірів творити добро.
Тому ось такі відчуття відразу заполонюють душу, як тільки ступиш на подвір`я церкви святого Миколая Чудотворця в селі Коцюбинчиках.
Перед храмом – дві каплички Матері Божій та Ісусу Христу з давніми фігурками: любовно опоряджені, з кованим дашком-покриттям.
Наразі коштом однієї з коцюбинчицьких родин ліворуч від храму зводиться ще й цілий духовний комплекс, де буде й фонтанчик, і невеличкий басейн для водосвяття. Тож незабаром додасться ще одна чудова обнова.
