Чіткого числа власним творінням голкою ця мила й говірка, комунікабельна та приязна жінка не веде. Каже, торік, в часі чергової виставки, налічувалось їх щось близько семи десятків. Плюс – образи й картини, вишиті сукні, блузки, сорочки. Зі скромністю заокруглює цифру до 80. Хоча то, звісно, не межа.
Оселя в кривеньківчанки Галини Савуляк – наскрізь вишивана.
Чи не найбільше вражають образи: «Таємна вечеря», «Свята Родина», «Пастир», «Ісус молиться на Оливній горі», «Діти спішать до Ісуса».
«Страждальна Матір Божа» та «Ісус в терновому вінці».
А що вже доладно образків.
Є й картини біблійного змісту – як-от «Народження Вифлеємської Зірки».
Вишиті молитви – наприклад, «На входини дому».
Молитви «Отче наш», «До Пресвятої Богородиці».
Звісно ж – Шевченків «Заповіт».
Дуже багато картин – пейзажів, натюрмортів.
Зображення квітів – найрізноманітніших: окремо польові, окремо – присадибні.
Є всі пори року.
Вишиваними не те, що роботами, а таки мистецькими творами, наповнені всі кімнати ошатної домівки Савуляків, що красується на невеличкому пагорбку вулиці з відповідною назвою – Гора. Принаймні так називають її селяни.
Родом пані Галина з села Вільхівчика сусіднього Гусятинського району. У Кривенькому – в невістках. Каже, багатьох тут «заразила» вишиванням. А ось єдина донька Ірина, що мешкає в Гусятині, помітно віддає перевагу плетінню гачком.
– Вишивати я почала з п`ятнадцяти років, – розповідає жінка. – На той час було в моді вишиття грубим хрестиком на гуцульському полотні. Таким був і мій перший рушник.
Тепер техніки вишиття чим раз змінюються. Є у пані Галини й роботи вишиті бісером, і нитками.
Деякі роботи - тільки в процесі. Цікаві та самобутні.
Двадцять три роки вона завідує гуртожитком Гусятинського коледжу Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя.Там щороку влаштовуються виставки її робіт. Була виставка і в Тернополі.
