Мова йде про підвісний місток – кладку, – що веде на вулицю Граничну через річку Серет у парковій зоні. Він у вкрай аварійному стані й несе небезпеку для перехожих.
Передусім, слід сказати, допоки ми, журналісти Чортків City, збирали матеріал для даної публікації, надійшла втішна інформація, а саме: заява про наміри – «Будівництво пішохідного моста через р. Серет у м. Чортків» (генеральний проектувальник: ФОП Качор В.І.; замовник: директор КП «Парковий культурно-спортивний комплекс» Чортківської міської ради Снігур В.Ю.; погоджено: Чортківський міський голова Шматько В.П.). Тож, як бачимо, «крига скресла, панове присяжні», завдячуючи небайдужим і міській владі. Та все ж варто розтлумачити ситуацію, що тягнеться вже роками, аби вона не спинилася на перших уже зроблених кроках.
Восьмого квітня ц. р. міському голові Володимирові Шматьку було подано депутатське звернення від Віталія Ціхоцького (депутата Чортківської міської ради) щодо «будівництва бетонного пішохідного мосту між парком ім. Івана Франка та мікрорайоном Калічівка».
У зверненні вказано, що «існуюча підвісна кладка облаштована без жодних будівельних норм і стандартів, а тому несе небезпеку для людей, які користуються нею». Вказаний підвісний міст неодноразово ставав причиною смерті та каліцтв людей-пішоходів. А втім, депутат зазначив: «Керуючись Законом України «Про статус депутатів місцевих рад», вважаю будівництво пішохідного бетонного мосту на опорах із дотриманням всіх будівельних норм пріоритетним і стратегічним».
До звернення додалися підписи кількох сотень містян.
Близько трьох років тому це питання вже піднімалося в міській раді. Його можна було вирішити ще тоді, адже є і фонди регіонального розвитку, і місцевий бюджет не такий вже малий, тим паче – на таку важливу й необхідну справу. Минулого року на місці, де розташована кладка, відбулася зустріч за участі п. Снігура (вищевказаного) й інженера-конструктора (на жаль, не знаємо прізвища), який засвідчив, що дана конструкція (ба навіть – не підвісна кладка) аварійно небезпечна. Будь-який запит щодо її обстеження і – накладається вето на користування нею.
На одній з чергових сесій міської ради (на межі 2018-2019 років) приймали стратегічний план розвитку міста, то питання щодо побудови вказаного пішохідного містка також було внесено на розгляд. Тоді міська рада виділила 80 тис. грн на виготовлення проектно-кошторисної документації, тож опісля – очікували на зустріч з інженером, аби чітко визначитися з необхідною сумою на спорудження мосту. На жаль, бюджетом (попереднім) не було цього передбачено, тому при прийняті бюджету на наступний (2020) рік необхідно врахувати кошторис будівництва вказаного об’єкта і навесні братися, так би мовити, за роботу.
До всього сказаного слід додати й свідчення мешканців вулиці Граничної, зокрема тих, кого спіткала небезпека.
Ольга Польова:
– П’ятнадцятого червня минулого року чоловік упав на кладці. Не сподівався, що того дня його перехід по ній буде останнім. У той момент дітлахи гойдалися на містку. Чоловік послизнувся, впав, результат – перебитий хребет, травма несумісна з життям… Ось нещодавно переходила і я з внучкою ту зловісну кладку. Після дощу дошки мокрі й слизькі; до того ж самі троси також не є в належному стані – з них де-не-де стирчать дроти, об які можна поранити руки. Дитина також послизнулася, якби не тримала її за руку, то… Звісно ж, можна й оминути ту кладку, піти довкола – центральною дорогою, але це вдвічі, а то й утричі дальший шлях. До речі, ми (мешканці вказаного мікрорайону) кілька разів самотужки підремонтовували кладку.
Оксана Магдяк:
– Давненько стався зі мною той нещасний випадок на кладці. Та досі пам’ятаю все до найменших деталей, адже травмування могло призвести до непоправних наслідків. Десь на середині кладки, де не було дошки, хтось просто доклав її, навіть не прикріпивши. І ось та дошка виявилася ненадійною. Під моєю вагою, а ще й в руках – дві важкі сумки, вона проламалася, і я «бахнула» в воду. Добряче нахлепталася води, якось, при дуже сильному болю, заледве доповзла ближче до берега, зовсім не відчуваючи ніг (сильний забій куприкової кістки, перелом другого і третього хребців), кликала на допомогу. Довгенько пробула у воді, а надворі – квітень, вода студенна. Сусіди поспішили на допомогу, п’ятеро людей витягувало мене з води, бо з такою травмою майже не могла рухатися. На біду багато не треба.
Не забуваються (й не забудуться!) нещасні випадки, що неодноразово траплялися на цій кладці. Люди кажуть, що й діти падали з кладки, на щастя, обходилося без важких наслідків.
Про наміри будівництва пішохідного мосту, ми поспілкувалися і з безпосереднім замовником Володимиром Снігуром:
– На часі – в процесі виготовлення проект забудови; вже проведено геологічні та геодезичні дослідження; планується встановлення залізобетонного мосту (шириною від 1, 80 до 2-х метрів) нижче (по течії річки) існуючої конструкції метрів зо 20. Обране місце – зручне, найекономічніше, основа і транспортне сполучення (для під’їзду техніки) хороші.
То бути чи не бути у Чорткові ще одному пішохідному мосту над річкою Серет?!
А користувачів цією ненадійною конструкцією зі свого боку просимо: будьте обачні, не наражайте своє життя і здоров’я на небезпеку, проходячи кладкою.
