Зразки не лише пісенної, а й драматичної української класики, в переважаючій більшості тієї, що століття назад припідносилася зі сцени уславленою Катериною Рубчаковою, виконувались на вечорі її пам`яті в центральній районній бібліотеці.
Іменувався вечір-спогад ще й як філософськи: «Нам повернути б тих, кого забрали небеса». Авдиторією, яка спрагло сприймала почуте, вже традиційно стало студентство Чортківського коледжу економіки та підприємництва ТНЕУ.
Вокальні партії a cappella злинули з уст солісток РКБК імені Катерини Рубчакової Олександри Кашуби та Людмили Майданик.
Монологи з вистав І.Карпенка-Карого «Безталанна», «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» читали методисти РКБК Надія Коваль та Наталія Нога.
Дівчата, що займаються в центрі народної творчості (театральний відділ) Заводської школи естетичного виховання, чуттєво декламували улюблені твори актриси-землячки.
Канву вечора неквапно та вишукано й дохідливо водночас ткали ведучі – бібліотекар Олена Рибух та методист РКБК Ірина Зінюк.
– Це була виняткова жінка на нашій сцені, яка розуміла, що, крім великого таланту, потрібна ще й праця. Її ім'я сяє зорею першої величини серед тих, хто прославив український театр, – говорила заступник голови райдержадміністрації з гуманітарних питань Йосифа Овод.
– Ще довго і довго маємо обов'язок пам'ятати нашу землячку, адже вона – взірець гармонійної людини з великими національними поглядами, людини, яка своєю працею шліфувала талант, даний їй Богом, батьками, щедрою українською землею. Бо, як писав наш земляк Степан Чарнецький про Катерину Рубчакову, «велика артистка, найбільша. І здається,що довго на нашій сцені ніхто не засміється так щиро, як вона, і ніхто так, як вона, не заридає», – сказала начальник відділу культури, туризму, національностей і релігій РДА Галина Чайківська.
На екрані проектувались архівні фото, датовані 1991 роком, коли в Чорткові відкривали пам’ятник-погруддя Катерині Рубчаковій та освячували Народний Дім (пізніше РКБК) з нагоди надання йому імені славетної землячки.
Тоді відкриттям для сущих її нащадків стали розповіді про маленьку карооку дівчинку Катрусю, що росла-виростала поміж рідних пагорбів, зелених трав та пахощів, а згодом – милу, тендітну жінку з чутливою душею, надзвичайно залюбленою в рідну Галичину.
Що була ця тендітна жінка справжнім бійцем на фронті української національної культури і впала, скошена недугою, там, де загинуло понад 40 тисяч наших вояків – самотня, далеко від всієї родини, від публіки, що так палко її любила.
До Чорткова приїхали тоді правнучка актриси Оксана Охранчук та внук Юрій Юра, син знаного в Україні актора Гната Юри. Розповідали про те, як талант, дарований Богом Катерині Коссаківні та Іванові Рубчаку, дав добрі пагони талановитої мистецької порослі через покоління. Таку думку розвинули й мистецтвознавець, автор книги про Кетерину Рубчакову Петро Медведик та актор-заньківчанин Юрко Брилінський. А представники родини Рубчаків уже в третьому і четвертому поколіннях, гості Чорткова, познайомились і поріднилися з нащадками Коссаків на чортківській землі.
