Свій 85-літній ювілей Білобожницька школа відзначала 24 листопада – останньої неділі такої теплої, такої погожої осені. Може, ще й через це те особливе свято було «замішане» на складниках надпотужної сили доброти, шани, поваги та любові?
Ось та цифра в заголовку навіть складнішої конфігурації – 2671 випускнику, починаючи з 1954 року, школа дала путівку в життя. Із золотою та срібною медалями її закінчили 117 хлопців та дівчат.
І ще кілька рейтингових цифр. 2006 року Білобожницька ЗОШ увійшла в число лауреатів конкурсу «Сто кращих шкіл України» в номінації «Школа сучасних освітніх технологій». Таке звання тримає до сьогодні.
Здобулась перемоги у п’яти номінаціях конкурсу «Сто кращих керівників шкіл України» (2007 рік), у конкурсі «Відкритий світ» (2014 рік), « GO camp» (2017 рік.) Згідно з цьогорічним рейтингом, посідає 86-е місце з 200 в Тернопільській області, 8-е в районі з 17-ти рейтингових місць.
Наразі тут навчається 215 учнів. З 2012 року школа має можливість підвозити в радіусі трикілометрової зони шкільним автобусом 56 учнів.
А навчають і дітвору, і старших двадцять восьмеро педагогів. Примітно та втішно, що аж 80 відсотків з-поміж них – самі випускники цієї ж школи! Отже, тут любов – подвійна. А досвід ще й як помножений на креатив.
Можливо, надміру прискіпливий читач сприйме за помилку словосполучення «починаючи з 1954 року». Подивується: а де ж набігло аж 85 літ? Помилки – жодної: початкова школа прийнята в експлуатацію 1934 року, середня і старша – в 1954-го. Звідсіля й відповідні цифри.
А також – віртуальна екскурсія цим, без перебільшення, елітним навчальним закладом, що має аж три корпуси і займає площу в цілий гектар!
Для нас, журналістів, не віртуальну, а справжню екскурсію своїм дітищем і своєю ж alma-mater, натхненно провадила директор школи Лідія Лесик.
Сім років директорує тут ця надзвичайно комунікабельна, жвава, дуже креативна жінка. З усього видно – оптимістка за натурою. Про школу вона ладна говорити годинами! Та що там говорити, більш влучно сказати – співати. Бо кожна інформація з уст Лідії Антонівни справді звучить як пісня: щира, віддана, дочірня.
Ми побували у школі за два дні після ювілею. І там все «дихало» святковістю, що гармонійно сусідить з діловитістю. «Скільки випускників з`їхалось на уродини?» – запитали директорку. «Ой, не підраховувала! – наче аж зойкнула п. Лідія у відповідь. – Дуже багато! – додала задоволено. – Буквально зі всіх куточків України».
Екскурсувати Білобожницькою школою – то й втомишся, і надихаєшся по вінця таким духом, що злітатиме попід самісіньке склепіння високих стін душа. Бо там буквально все-все, кожен куточок «працює» не тільки на освітній, а ще й на український, національний, краєзнавчий рівень. На громадянську зрілість. Працює на гордість.
Тут вам куточок Державної символіки та пам’ятна експозиція «Революція Гідності».
Тут – куток, присвячений видатним земляка: Зіновію Гаркусу – майстру-еклібристу, Івану Кобилянському, керівнику хору «Галичанка», діяльності якого торік виповнилося 50 років. Іванові Ставничому – художнику-іконописцю Галичини, чиї роботи прикрашають церкви Західної України. Ось – куток молодіжно-дитячого товариства «Сокіл», яке носить ім’я Івана Ставничого.
А що вже класи, а що навчальні кабінети з різних дисциплін з сучасним обладнанням. Поза сумнівом, в тому – й чимала заслуга спонсорів та меценатів, численних друзів школи.
Те, що таких справді багато, переконливо довів й останній ювілей.
Розкішний шкільний спортивний зал та куток досягнень школярів. Ще б пак: протягом восьми років – першість в спортивних досягненнях на рівні району!
Бачити й відчувати у тій школі є що. Насолоджуйтесь!
