Шостого грудня – День Збройних сил України. Кістяк ЗСУ складають Сухопутні війська, Повітряні та Військово-морські сили. Крім основних родів військ, до складу Збройних сил України належать внутрішні війська, служби – державна прикордонна та оперативно-рятувальна цивільного захисту, з надзвичайних ситуацій.
Саме вони – українські воїни, віддані до останнього присязі, є обличчям нової української армії з її незнищенним духом мужності, пам’яттю про героїчне минуле та орієнтиром на стійке мирне майбутнє.
Українська армія засвідчена найвищим рівнем довіри населення з-поміж усіх державних інституцій. Уже шостий рік Збройні сили виконують свою почесну місію – захищають державний суверенітет, територіальну цілісність та конституційний лад України, захищають мирний сон громадян. За ці роки наша армія змінилась до непізнаваності. Вона стала армією, якою по праву можна пишатись.
День Збройних сил: як змінилось українське військо
Колись Наполеон Бонапарт зауважив: «Народ, який не хоче годувати власну армію, буде змушений годувати чужу».
Розбудова армії за останні роки призвела не лише до появи нових бригад та інших тактичних з'єднань, а й до появи нових родів військ – Сил спеціальних операцій та Десантно-штурмових військ.
Символом Сил спеціальних операцій визначено вовка-перевертня, а девізом – девіз князя Святослава Хороброго «Іду на Ви».
Завдання ССО визначаються терміном «спеціальна розвідка» – це рейди, здобуття розвідувальної інформації за лінією фронту, порятунок полонених і заручників, психологічні операції (Psy-Ops) та багато інших (більшість завдань належить до сфери державної таємниці).
Українські десантники – завжди перші. Це не лише приклад мужності та військової майстерності, а й того, як може еволюціонувати українське військо.
Без перебільшення можна свідчити, що українське військо в озброєнні поступово переходить до стандартів НАТО. Зокрема ЗСУ поповнилися низкою бойової техніки: броньовані автомобілі «Кугуар», «Кобра», «Спартан», «Козак», «Шрек», а також ціле сімейство модифікацій бронетранспортерів БТ-4 «Буцефал».
Важливим для українського війська є і духовний стан солдатів. Саме тому, з початком бойових дій на Донбасі, динамічного розвитку набрав капеланський рух в Україні.
Зламався стереотип «радянщини» у привітанні: на противагу «Зичу здоров'я» повстали «Слава Україні – Героям Слава».
Не менш важливою зміною українського війська є харчування. Проте, як би ситно не харчувалися наші вояки, особливо ті, хто зараз тримає оборону на лінії бойових дій, все ж домашніх смаколиків їм бракне.
Значущою традицією, яка знайшла відклик у цивільного населення, стала урочиста велелюдна зустріч тих, хто повернувся з війни. Саме в цьому і проявляється пошана суспільства до військовиків.
Казарми – за стандартами НАТО
З розвитком і розбудовою української армії, окрім озброєнь, розпочався і соціальний захист військовослужбовців.
Так, замість колишніх казарм, воїни-контрактники житимуть в гуртожитках, оснащених за сучасними стандартами.
Майже-майже у Чорткові готові гуртожитки для військовиків служби за контрактом окремої артилерійської бригади оперативного командування «Захід». Тут зможуть розміститися понад 240 осіб.
У часі будівельних робіт на території колишньої військової частини застосовані європейські технології: вентиляційні та опалювальні системи (до слова, вже встановлені сучасні котли на тверде паливо).
Споруди – з утепленими дахами.
Вже підключені зовнішні мережі, змонтовані електрика й сантехніка. Гуртожитки забезпечені автономними електрокотлами, а щоби не було перебоїв з гарячою водою, кожен санвузол облаштований електричним бойлером. Підключено кухонні плити. В більшості кімнат на вікнах уже є жалюзі.
До кінця цього року планують завершити монтаж меблів і, в міру можливостей, облаштувати прибудинкову територію.
На часі майстри проводять реконструкцію двох корпусів старої військової частини та їдальні, що серед усіх будівель найбільше зазнала трощі.
Екскурсію територією майбутньої відновленої військової частини нам, журналістам Чортків.City, провів черговий містечка – старшина інженерної роти вищевказаної бригади старший сержант В’ячеслав Постолакі.
Проект з житловим фондом для військовослужбовців у Чорткові, як було зазначено, відповідає стандартам НАТО. Комфорт для військовослужбовців у пріоритеті.
Просякнуті патріотизмом
Напередодні відзначення Дня Збройних сил України ми поцікавилися ситуацією щодо осіннього призову юнаків на строкову військову службу в армію у комісара Чортківського ОМВК полковника Леоніда Підручного:
– Згідно з планом осіннього призову з Чортківського району до армії призивається 35 осіб. Наразі відправлено в ЗСУ та інші військові формування – 32 особи. Ще трьох юнаків плануємо відрядити в Національну гвардію. Слід зауважити, нікого з призовників службовці військкомату, як-то кажуть, не виловлювали – всі прибули до призовної дільниці згідно з врученими їм повістками. До слова, один із юнаків, прийшовши до військкомату, заявив: «У мене закінчилася відстрочка, хочу в армію!». Закцентую увагу й на тому, що семеро юнаків (жителів нашого району) цьогоріч вступили до військових вишів; і вже маємо двох кандидатів до вступу у військові ліцеї на наступний рік. Тож не слід думати, що патріотизм відходить в архаїчний період. Наші хлопці-українці просякнуті патріотизмом.
А як із забезпеченням там – на передовій?
У часі кожної чергової поїздки в зону бойових дій ми, волонтери, звісно ж, цікавимося у вояків: чи покращилося забезпечення ЗСУ; які зараз залишаються напрямки пріоритетної допомоги Збройним силам; у чому є потреба загалом для їхнього перебування на передовій лінії фронту; чого ще потребують ЗСУ з їх нинішнім рівнем фінансування, зарплат і забезпечення від волонтерів?
– Забезпечення набагато краще, – говорять вояки, – вже не так, як у 2014-2015 роках. Проте не все гаразд, не все так, як би то мало бути. Чутливими позиціями залишається оптика, технічне забезпечення. Все ж таки, маємо надію, що от-от, може, і з «нічним баченням» питання в ЗСУ буде вирішено. Є потреба в медикаментах. Питання індивідуальних аптечок у ЗСУ так і не закрите… Тому зачасту доводиться самим дбати про медичний реманент, хоча в цьому нам велику допомогу надають волонтери. Бракне й маскувальних сіток, поліетиленових і теплозберігаючих плівок – це те, що найбільше зазнає пошматованості в часи обстрілів, та й погодні умови сприяють їхній непридатності. Знову ж таки щодо цього опираємося на допомогу збоку волонтерів.
– Ні від теплих шкарпеток, ні від рукавиць ми не відмовляємося, – продовжують військовики, – хоча в цьому вже немає великої потреби; та все ж зігріває дбайливість про нас отих золотих рук бабусь, матерів. Та це вже другорядне.
Деколи критичні ситуації виникають тоді, коли новий підрозділ заходить кудись на «передок», на необлаштовані позиції, куди просто буває важко доїхати. Й облаштування таких позицій починається, як-то кажуть, з нуля. І поки там визначаться з підпорядкуванням і логістикою, бійці скаржаться, що їм багато чого бракує в забезпеченні більш-менш прийнятних умов. Не можна сказати, що там таких проблем багато. Хоча фактично в кожному підрозділі можна знайти якісь питання, котрі треба обов’язково вирішити. І це вже наша, як на мене, спільна робота – Збройних сил і волонтерів.
Ясна річ, там не курорт. І хлопці, ті, хто на «нулю», справді – залізні. Проте їх чи не найбільше потрібно підтримувати.
Звісно, в армії є ще багато недоліків. Та за роки відродження українські війська пройшли таку еволюцію, якої, можливо, достатньо, щоби не просто конкурувати, а й навчати представників країн НАТО.
