Аж не віриться, що вже минуло вісім десятків літ з того моменту, як у 1939 році світ побачив перший номер Чортківської районної газети «Нове життя». Згодом видання в 1962 році перейменовано на «Зорю комунізму», а за декілька місяців до Незалежності України тодішній редактор Зеновій Фрис сміливо надав газеті нове наймення - «Голос народу». Отож, пропонуємо вам зазирнути за закулісся святкування нескромного ювілею.
Нехай віра звіщає чудо
Ось такий постулат взяв й кинув у зворушений особливою атмосферою родинного свята гурт один зі щирих шанувальників та друзів «Голосу народу» – член журналістської спільноти краю, художник-іконописець та волонтер Володимир Шерстій. Ще й вдарував для майбутнього музею районки та всієї преси Чортківщини ікону Миколая Чудотворця власної роботи.
Справді, чуда ми прагнемо всі: чи нам вісім літ від роду, чи вісімдесят. А нам таки вже солідно – маємо другу цифру! Як зазначатиме в структурі свята не один з гостей редакції, де в конференц-залі різдвяних днів і відбувалися урочистості, навіть для людського віку це немалий відтинок часу. А чудо кожному, без огляду на вік чи суму занять або ж уподобань, таки треба вимріяти, виносити в собі. Замішати на вірі. На ній, першооснові духовності, й наголошували в своєрідному пролозі присутні душпастирі – духівник районного осередку НСЖУ, отець-доктор Василь Погорецький та блогер молодшого «дитяти» районної газети, котрому недавно поминув лише рочок, – Інтернет-сайту Чортків.City отець Андрій Левкович.
Спонтанно модеруючи зустріч, заступник редактора газети, заслужений журналіст України Анна Блаженко недарма розпочала її словами, що, здається, виповнювали груди всіх, хто зібралися в тісному, майже родинному колі: «Ми чекали, чекали і – сталося!».
Справді, йшли до цього моменту довгих вісім десятиліть, підтвердженням чому стала креативна різдвяна «ялинка» із книг-підшивок газети майже за всі роки. У тих зжовклих від немилосердності часу сторінках – долі тисяч наших краян, укладені розумом й серцем, порухами душі газетярів різних епох. Вони, наші предтечі, майстерно звели фундамент, на якому майструємо цеглинки сьогочасся ми, нинішні творці літопису краю.
Про це дохідливо й водночас до щему зворушливо мовитиме редактор «Голосу народу» (хоча вже упродовж двох років – директор ТОВ «Редакція Чортківської газети «Голос народу») Людомир Габруський. Але те буде згодом, в часі тривання свята.
А на зачин імпрези була – коляда! Тактак, надзвичайна своєю щирістю, жаданістю та ще й професійністю, представлена ватагою колядників відділу культури, туризму, національностей та релігій Чортківської РДА, а ще ЦБС, що безпосередньо сусідять з редакцією. Той дарунок – щирий вияв почуттів від очільниці культу- ральної родини району, заслуженого діяча мистецтв України Галини Чайківської.
Щедру жменю добірних віншувань – «Божої благодаті, сили творити добро, здолати недолю, відстояти волю, відкинувши кривду та зло» сипонув у гурт ще один гість зі званням – заслужений працівник сільського господарства України, депутат Тернопільської обласної ради, відомий в краї меценат, знатний хлібороб, директор ПАП «Дзвін» Василь Градовий. Для нас, газетярів районки, на цьому імені справді замішано багато реалій, сподівань, надій. І для наших читачів теж: адже очолювана ним Рада аграрних підприємств району вже вдруге поспіль спонсорує лотерею-розіграш для найбільш відданих передплатників «Голосу народу».
Те, що владі, за будь-яких розкладів, потрібні мас-медіа, з котрими вона намагається жити по-партнерськи дружно, підтвердила присутність на нашому святі перших осіб району – першого заступника голови райдержадміністрації Івана Заболотного, голови районної ради Віктора Шепети та їх заступників Йосифи Овод, Петра Пушкаря, керуючої справами виконавчого апарату райради Тетяни Яблонь. Підтвердили й їхні щирі слова зичень, замішані на прагненні успішної співпраці. Доказом тому послужили вручені «голосонародівцям» спільні Грамоти райдержадміністрації та районної ради за сумлінну працю, високий професіоналізм і з нагоди 80-річчя видання.
До слова, недарма Йосифа Овод принагідно дякувала волонтерам-дописувачам, завдяки яким газета стає цікавішою. Вони, як й завжди, були тут! Розмірковували про газету, час і про себе, ділилися «на люди» власними думками. То наші «обереги роду», ровесники районки або й старші – Роман Критюк, котрий побажав запросити його й на 100-річчя, Юхим Макотерський, Стефан Грицьків. Одна з творців «чтивної» сторінки, авторка захоплюючих життєвих історій Марія Пожарнюк. Дописувачка «Цілителя», донька довголітнього завсільгоспвідділом газети ще з 1948 року Михайла Мироненка Галина Мироненко.
Знана письменниця й журналістка Раїса Обшарська трепетно передала майбутньому музею улюбленої газети символічну пташку-звістку, зроблену руками вихованців очолюваного нею ДНЗ «Золота рибка».
Кандидат історичних наук з душею поета Ярослав Дзісяк прорікав: «Нехай газетна інформація стане ціннішою за газету-монету!».
Побільше читачів та процвітання бажала «Голосу народу» літераторка Наталія Мельник – нове ім’я на газетних шпальтах.
– Село ожило і – щира вдячність газеті! – просто й доладно мовив Ромашівський староста Зеновій Кубик, що господарить в селі, де передплата районки справді зросла як ніде, й то завдяки «гарячим» репортажам з тією «пропискою».
Читабельності публікаціям бажав наш найближчий сусід – директор Чортківського міського краєзнавчого музею і колега за дипломом Іван Віват.
Милозвучно й лагідно – «голосонародівцями» – називала причетну до газети спільноту згадувана вже Тетяна Яблонь, чий перший вірш свого часу надрукувала районка.
«Щоб відбулися наступні 80 років», – оптимістично бажав партнер районки – керівник представництва Укрпошти на наших теренах Віталій Савків.
Дерево зростання спрезентувала ювілянтам представниця ТОВ «Нива-Біла» – керівник земельного відділу Леся Гніданик із зиченням, щоб газета доносила голос народу до влади, а голос влади – до народу.
І надто щемким, як на мене, стало слово нашої свіжої рани, що ще ятрить, – вчорашнього фотокора зі світовим іменем Ореста Лижечки, котрий взяв та й добровільно перебрався з «голоснародівської» спільноти у ветеранську…
А як потішило, як захопило всіх присутніх неперевершене вертепне дійство, представлене аматорами вокально-театральної студії «Едельвейс» під орудою Єлизавети та Катерини Чуйко!
І тривало те свято аж дві з половиною години. І було в нас по-дитинному щиро та по-родинному тепло. І всі, хто були, шампанське пили – з цукерками! Бо то ж – як на газетні уродини…
