Минулої неділі, 16 лютого, свій поважний ювілей – 100-річчя відзначила Марія Іванівна Стець (Турко) з селища Нагірянка, до котрої на ювілей, відзначення якого відбувалося у нещодавно відкритому місцевому ресторані «КУК», завітала вся велика родина з різних куточків України та Польщі.
Привітали ювілярку також і представники районної влади – перший заступник голови райдержадміністрації Іван Заболотний і начальник сектору культури та зв’язків з громадськістю РДА Галина Чайківська.
Виконувач обов’язків керівника району побажав Марії Іванівні міцного здоров`я та сил, щоб панував в родині мир, спокій та достаток. І висловив сподівання, щоб такою, а може, й більшою родиною усі зустрілися на 105-річному ювілеї. Разом із завідувачем сектора культури та зв’язків з громадськістю Галиною Чайківською за багаторічну сумлінну невтомну працю та з нагоди славного ювілею вручив Подяку від райдержадміністрації. А працівники художньої самодіяльності районного будинку культури ім. К.Рубчакової вдарували чудову пісню «Рідна мати моя».
Линули вітання на адресу ювілярки також від депутата обласної ради Василя Вислоцького, селищного голови Петра Головацького, голови районної організації ВУТ «Лемківщина» Богдана Дудяка, представників «Лемківської світлиці» з Монастириської, священнослужителів – отців Дмитра Ненчина, Бориса Стасюка і Григорія Шафрана. І звичайно ж, від дітей, внуків, правнуків, котрі пишалися своєю довгожителькою і дякували їй за все, що вона для них зробила.
Родинне дерево Марії Іванівни справді пустило широкі гілля, як співав світлої пам`яті Назарій Яремчук: дві доньки, шестеро внуків, п’ятеро правнуків і стільки ж праправнуків.
Великою несподіванкою для гостей було вітання внука її рідного брата з Варшави – 42-річного Марека Рачинського, котрий за старою родинною світлиною, поширеною в Інтернеті, нещодавно віднайшов свою родину в Україні. Він і сам був неабияк подивований, коли дізнався, що дідусева сестра ще нині в доброму як на її роки здоров`ї, тож як міг не приїхати на такий поважний ювілей!
«Ніколи не думала, що дочекаю ста літ і стільки матиму на ювілеї гостей!» – розчулено мовила ювілянтка, яка, попри свій поважний вік, при світлій пам`яті, сама ходить, лиш зір уже дещо підводить.
Походить Марія Іванівна, як і її нині покійний чоловік, з Лемковини – села Завадка Риманівська, – розповідає молодша донька 70-річна Емілія Іванівна. Жили один від одного по сусідству, за дві хати. Так і подружилися.
На початку 1945 року в часі трагічних подій молоду сім`ю і багатьох інших їхніх односельчан переселили на Дніпропетровщину. Мати була вагітною, в дорозі на морозі народила дівчинку, тож немовля прожило лише три місяці.
Навесні 1946 р. чоловіки подалися «в розвідку» на Західну Україну, де, як їм розповідали, трохи легше жилося. Згодом отримали дозвіл на переїзд. Пані Емілія і її старша сестра Ганна Іванівна (1947 р. н.) вже народилися тут, у Нагірянці, де осіло багато лемківських родин.
Марія Іванівна Стець зі старшою донькою Ганною
З 1946-го аж до виходу на пенсію батько працював ковалем на кінзаводі. Мати трудилася в колгоспі, у ланці, на буряках. Три роки вихователькою в дитячому садку. Запрошували на роботу секретарем у сільраду, бо була дуже грамотною, знала польську і українську мови, та батько відрадив. За Польщі закінчила «на відмінно» чотири класи. Могла далі продовжити навчання в гімназії, але там брали в першу чергу поляків. Треба було платити за навчання, а батьки не мали чим.
Марія Іванівна через хворобу на трудовий пенсійний стаж не напрацювала, тож отримує від держави лише соціальну допомогу.
Нині мешкає вдома сама, чоловік давно помер. Старша сестра щодня до неї навідується. Останні роки погано бачить, але має чудову пам'ять, знає всі вірші зі школи, пісні – на українській, польській мові, лемківській говірці. Раніше любила вишивати, в’язати, добре співала і танцювала, виступала в художній самодіяльності від 15 років ще у Польщі. Ставила з аматорським колективом п’єси, лемківське весілля – в Кракові, Варшаві, Львові, збереглися старі фотографії.
– Рецепт довголіття? Жила простим життям, так як всі, – розповідає Емілія Іванівна. – Може тому, що у родині майже всі були довгожителі. Батько матері прожив майже 90 років, старша сестра – 92 з половиною. Брат у Польщі – 85 років. Було в сім`ї Марії Іванівни шестеро дітей – троє сестер і братів. Мама всіх пережила.
Що ж, дай, Боже, берегині роду людського ще многая літ жити і, як бажали гості, по-лемківськи бесідувати!
До речі, на ювілей завітали телевізійники з Києва, котрі знімають кінострічку про трагічну долю лемків. Вони записали інтерв’ю і з нагірянською довгожителькою. До осені фільм має бути готовий, тож ми ще почуємо з уст Марії Іванівни прадавніх лемківських пісень.
