Зачасту нам, журналістам, доводиться бувати в різних іпостасях, вивчаючи специфіку роботи тієї чи іншої служби. Деколи дуже кортить зазирнути, як-то кажуть, за лаштунки їхньої професійної діяльності, аби віднайти відповіді й на каверзні запитання, що іноді доволі не зручно поставити «спецам», «профі», «асам».
Ось який діалог із нетрадиційних запитань нещодавно відбувся у нас із представниками Державної пожежно-рятувальної частини № 6 (м. Чортків) Управління ДСНС України у Тернопільській області.
На фото – зліва направо: Нестор Меснянкін, Руслан Шушко, Ярослав Сміхун, Тарас Жарий, Віктор Галайда, Віктор Миронюк, Юрій Пустельник, Тарас Висоцький.
– Чим займаєтеся, коли немає ніде пожежі?
– Та й слава Богу, що нічого не горить!
– Працюємо згідно з розкладом робочого дня. Є години виділені для занять, як теоретичних, так і практичних. Як у школі: теорію записуємо в зошити. Є різні види підготовки: профільна, тактична, фізична, медична та інші. Тобто систематично (!) підвищуємо свої знання, кваліфікацію.
– Якщо ж під час занять оголошено тривогу і виклик на виїзд, то, звісно ж, – на виїзд. У частині є три бойових відділення: дві «автоцистерни» і одна «автодрабина». Яке саме відділення на виїзд, оголошує диспетчер – по ситуації, до прикладу, перше відділення. Якщо ж виникає пожежа на об’єкті підвищеної небезпеки (дитячий садок, школа і т. п.), то виїжджає одразу два, а то й три відділення. Будь-хто з нас може працювати як на першому, так і на другому чи на третьому відділенні. Тобто в багатогранній специфіці роботи обізнаний кожен.
– Нещодавно чортківські рятувальники гідно відповіли на челендж своїх колег із США. Одна з найскладніших вправ із штурмовою драбиною – пролізти крізь її вузьке віконце.
Всі можуть виконати вказану вправу?
– Та, звісно ж, хто дужчий (сміються – ред.), то не зможе пролізти в такий вузький пройом. Але ті, хто тут присутній при розмові, кожен може пролізти – навіть широкоплечий!
– А той дужчий, «здоровіщий» може й іншим шляхом проникнути в приміщення – вибити кулаком двері (і знову лункий сміх – ред.).
– При пожежі не йдеться мова тільки про перелаз крізь драбину. Тренувалися заради того, щоби в найекстремальніших ситуаціях застосувати й цей метод. А такі ситуації – майже при кожній пожежі.
– Професійна діяльність пожежників-рятувальників – завжди екстрим, пов’язаний з небезпекою для життя. А зарплата яка? Чому погодилися працювати за таку невелику (з огляду на постійний ризик) зарплатню?
– З усіма надбавками, преміями – мінімум 10 тис. грн. Звісно ж, при нинішніх цінах, а ще враховуючи ризик для здоров’я, то – не достойно оцінена наша робота. А як, не дай, Боже, доведеться вдатися до лікування, то зарплати, навіть з тими всіма надбавками, не вистачить.
– То що ж вас тримає на цій службі?
– Командир! – весело й жартівливо відповідають хлопці, при цьому називаючи імена командирів.
– О, запитайте про це конкретно в чоловіка, який вже 25 років прослужив!
– Якщо серйозно, то – відданість професії. І, що досить важливо, – колектив. Кожен обирає собі професію до вподоби.
І знову жарт:
– Сказала жінка: «Йди на роботу»! Пішов...
– А як зустрічає дружина з чергування?
– Ніяк, бо вона сама вже тоді на роботі. То вже я її увечері зустрічаю.
– Увечері вже я в неї запитую: «Де була цілий день?!» (сміються – ред.). А далі – то вже особисте, то вже сімейний процес, – загадково відповідають.
– Щось смачненьке приготувала?
– Хто як і що заслужив! – знову підіймають на сміх. – Перше, друге, третє і – компот!..
– А з чергування прийшов – заглядає до сумки: «Чого борщ не з’їв? Більше не дам!»…
– Деколи спостерігаю: пожежна машина ледве їде під гору… Так «поспішає» на виклик?
– Та цій машині вже 30-35 (!) років. А термін експлуатації службових автомобілів згідно з нормами – 10 років, після чого таку техніку мали б уже списувати. Тому й так «сунемося», на жаль…
– По-перше, машина – холодна (розігрівати ніколи); по-друге, повністю завантажена: кожен ЗіЛ має 10 тонн, а новий – отой, як ви кажете, монстр, має 20 тонн, то попхайте «на всіх парах» їх під гору…
– Щоби списати стару («пенсійну») техніку, треба мати нову, якої – немає! А без техніки що – сидіти й колядувати?!
– До слова, у народі кажуть: «Спить, як «пожарник»… А ще жартують, що пожежники сплять 25 годин на добу…
– Це байка! Це – на межі фантастики!
– Звичайно ж, є спеціально відведений час – від 23.00 до 6.00 год. Але хтось відпочиває, а хтось обов’язково знаходиться на чергуванні. Зміна чергових відбувається кожних дві години.
– Буває й таке: тільки ляжеш відпочити (перша-друга ночі) – тривога, виклик і… до шостої ранку. Ось така служба.
– Після виклику – «розрядка»: помити машини; заправити воду; повитирати, поскладати знаряддя, якщо є поломка – полагодити і тому подібне, щоби здати всю техніку в готовому належному стані наступній команді.
– А ви заступіть з нами на цілу добу на чергування, побачите всю фабулу нашої справи!
– Деколи тільки-но приїхали з одного виклику як відразу – виїзд на другий.
– Попри фізичне навантаження є ще й психологічне. Тож розрядка яка?
– В будь-якій ситуації повинні мати місце жарти. Інакше – «дах точно поїде»!
– Трагічні наслідки дуже важко переносити, тому якось все ж необхідно позбавлятися від цього. В кого слабкі нерви, той в нашій службі, так як і у військовій, працювати не буде.
– Якось проходив медкомісію, і медсестра розказує: «Одного разу приїхали пожежники гасити, а в них не було води» – «Коли і де таке було?». Вона й каже коли. А я: «Неправда, бо я був у тій команді». Замовкла. Так і «народжуються» анекдоти.
– У машині всього дві тонни води. При інтенсивному гасінні – кілька хвилин і… води вже немає. Тому й зачинається така безглузда бесіда: «Приїхали без води».
– Люди не розуміють, до прикладу, в машині 2400 літрів води; насос подає 40 літрів у секунду; розхід ствола – сім літрів у секунду… Це означає, що за п’ять хвилин вода вже на викінченні.
– Дуже прикро в такій ситуації: приїжджаємо на виклик – горить хата… А довкола стоїть кілька десятків «любопитних» зівак, які й не думають про те, щоби хоч чимось допомогти, бодай би до нашого приїзду. Зате знімають «сенсацію» на відео…
– Окрім пожежі, ще на які ситуації викликають? Адже ви – пожежно-рятувальна служба.
– Улітку часто є виклики щодо порятунку від шершнів. Виїжджаємо здебільшого у надвечір’я, коли ці «пернаті» злітаються до свого кубла. Маємо спеціальний захисний костюм. Збираємо їх чи в мішок, чи у бідон з кришкою і…
– І куди їх вивозите?
– Привозимо в пожежну частину, закриваємо, а потім мід збираємо… – просто заливаються реготом від своїх же жартів.
– Звісно ж, випускаємо десь подалі в лісі, в природне середовище – екосистему.
– Та й на виловлення змій виїжджаємо. До прикладу, повідомлення: до хати заповзла змія…
– А насправді, то – вуж. І таке буває…
І на завершення діалогу:
– Як ви отим надвеликим «монстром» (новий сучасний пожежний автомобіль МАЗ) проїжджаєте чортківськими вузькими вуличками, особливо тоді, коли обабіч дороги припарковані інші автівки? Це ж треба бути «шумахером»!
– «Шумахерами» є власне ті, котрі й припарковують свої автівки, де попало, де їм зручно.
– Знаєте, як-то кажуть: «Поки когут не клюне, наш хлоп з місця не зрушиться».
Якими ж все-таки кумедними деколи бувають наші відчайдухи – пожежники-рятувальники – справжні чоловіки!
