Цей бадьорий чоловік, для якого, здається, був непідвладний час, полишив земне життя на старті весни – в один із днів першої декади березня. На 75-му році життя.
Хоча які там 75? Він вперто скоряв вершини, підвладні молодим. Найперше – в сенсі активної життєвої позиції, бо до всього мав діло. Активного відпочинку, бо в часі традиційних освітянських пікніків чи вечірок ще й як давав фору значно молодшим за себе колегам.
«Асом» залишався хіба що в фахові. Та набуті впродовж директорування знання не тримав десь в портфелі, а щедро й невимушено, надзвичайно легко й радісно ними ділився. Багатьох щиро вражала задушевна дружба старого й нового (тобто теперішнього) директорів Милівецької ЗОШ І – ІІ ступенів, де Богдан Львович Скриник кермував від 1974 року – в межах чотирьох десятиліть. І тільки якихось років п’ять тому передав віжки правління Олександрові Ковальчуку. Тих двоє чоловіків були немов нерозлийвода!
Сільську красуню-школу, що славилась і славиться не лише достойним, по-господарськи виплеканим приміщенням, а й особливим підходом до надання знань, національно-патріотичного, трудового виховання, Богдан Скриник будував упродовж чотирьох літ – усього чотирьох, лиш «осідлавши» директорське крісло – поміж 1974-1978 роками.
І вона справді стала окрасою села – його честю та совістю. Поміж навчальними закладами району не раз і не двічі займала й займає найвищі рейтингові місця. То вже в статусі тамтешніх педагогів та учнів – хотіти, вміти та бути кращими. Недарма поміж освітянського складу немало випускників своєї alma-mater.
А ще цей життєрадісний, надзвичайно зичливий чоловік дуже любив друковане слово, «пущене в люди», як любив називати газетні публікації. Тож всі роки тісно товаришував з медійниками Чортківщини, нерідко підказуючи теми для висвітлення в засобах масової інформації не лише щодо освітянської галузі, а загалом суспільного життя. Був частим і бажаним гостем в редакції газети «Голос народу»/ сайту Чортків.Сity.
Зупинилося серце вчителя вчителів, директора директорів. Заслуженого працівника освіти України. Серце громадянина, патріота, Людини. Перервалась ниточка його земного життя. Звісно, дуже болюча втрата. Однак давно помічено: кожен з нас живе доти, доки живе діло, якому служимо – вірно й самовіддано. Так, як служив народній освіті Богдан Львович Скриник.
Тож пам'ять про нього житиме ще довго і вдячно, хоча душа й перебуватиме на вічному спочинку.
