Минулої неділі Чортків уже вкотре, як і буває рік за роком, приймав оцей щемкий духовний згусток в постановці Товариства українських студентів-католиків «Обнова» з міста Івано-Франківська.
Мабуть, так глибоко, так переконливо можуть передати драматизм, трагіку й водночас торжествуючий оптимізм Хресного путі нашого Спасителя, Який «смертю смерть поправ і тим, що в гробах, життя дарував», лише ті, хто в юності вирішив присвятити себе духовному покликанню – завтрашні духівники, катехити.
До третьої години пополудню, відколи мала початися театралізована Хресна дорога від старенької, праматірної церкви Вознесіння Господнього, яскраво й зовсім по-весняному сяяло сонце. Аж сипало пригорщами променів-усмішок.
Та як тільки розпочалося відтворення біблійних сюжетів завглибшки в 2020 літ, небо враз спохмурніло. І вже не посилало на землю сонячних гінців-променів.
Бо щиро й щемко, співпереживаючи всім серцем, споглядали терпіння й муки Ісуса Христа ті вірні, хто супроводжував цю Хресну дорогу.
Співпереживали почуваннями й молитвами разом зі священничою спільнотою.
Притишено вслухавсь старий Чортків до вигуків римлян, що нещадно бичували Христа.
Втішався поміччю Симона з Киринеї.
А ще - милістю Вероніки з її хустинкою, на якій відбився лик Ісуса.
Стогнав, коли Ісус, знемагаючи, тричі падав під хрестом.
Страждав, коли Він прощався зі своєю Матір`ю.
Оплакував – як вже було Спасителя розіп`ято.
Чортків падав і вставав – аби вищати духом.
Завершувалось дійство, як і зазвичай, біля катедрального собору Верх. Апп. Петра і Павла.
Собор всіх лучив катедральний,
Де проповіді дух повчальний
Із високості в гурт злітав,
Аби рівнятись на Христа.
Аби вторити незрадливо –
Воістину, а не лякливо,
Що хрест нам любий, без образ –
В житті земнім дороговказ.
Ісуса образ знов сія –
Чуває з Господом сім`я
Вірян Чортківщини завзято,
Аби всі труднощі здолати.
Які лягли на нашу долю.
Аби дістатись миру й волі…
