Попередньо закладаючи до редакційного портфоліо намір традиційно влаштувати круглий стіл зі священниками в часі Великого посту, не думали ми й не гадали, що слова зі Святого Письма «Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас…» (Мф. 11:28-30) настільки влучно припасують за меседж всього, що буде висловлено та почуто. А воно так сталося. Бо, як говоритиме один з отців у площині нашої розмови, оте грізне явище з означенням «коронавірус» наразі демонструє ще й яку силу. Засвідчує свою позапартійність, позаконфесійність, позапрофесійність та позаматеріальність. І то є виклик, то є проблема. Проте вона має стати нашою можливістю. Найперше – прийти до Бога. Не просто ствердно відповісти – і все. Натомість – рушити з місця, піти Йому назустріч, а не чекати, коли Він випадково наблизиться до нас. Прийти такими, якими ми є. Бо лише Бог дає правдивий спокій. Бо Він звертається до всіх нас – «струджених і обтяжених», і особливо до тих, що проходять випробування – як ми зараз, до тих, які страждають, які, можливо, вже впали з сил…
Учасниками круглого столу стали представники традиційних Українських Церков: головний вікарій Бучацької єпархії УГКЦ, радник Глави Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Святослава (Шевчука) Володимир Заболотний, священник храму Святої Покрови ПЦУ, блогер web-сайту Чортків.City Андрій Левкович, декан Чортківського деканату РКЦ Мар`ян Попеляр. Ми зійшлися в спільній бесіді, бо, як духовні отці, так і медіа, представники ЗМІ – залишаються поза карантином, покликані в час тривоги й розпачу, можливої паніки, сіяти поміж людей Слово Боже, зерна надії та сподівань.
Якщо хмара закрила сонце, це не означає, що сонця нема
Ось такою влучною алегорією означив потенційне сприйняття нинішньої ситуації отець Володимир Заболотний. «Воно є! – продовжив. – Воно завтра все одно вийде і все буде добре». Тільки треба з гідністю здолати це випробування. Цей іспит на людяність. Може, нам варто через цей коронавірус переглянути весь свій спосіб буття? Наше ставлення до світу, який дав Господь. Поділитися з ближнім тим, що нам дано. Замислитися, як живемо: чи за Заповідями Божими? Це є виклик, це боротьба. І перебороти треба насамперед себе. Бо для багатьох нас, нинішніх, проблематика стала буденщиною. Певні християнські цінності ми просто відсуваємо вбік. Ні, зазвичай час від часу постановляємо собі поправитися, змінитися, проте – завтра. Хочемо щось змінити, нічого не міняючи. А треба навчитися любити іншість. Треба об`єднатися навколо Бога.
– Чому для того, щоб навернутися, потрібні війна, пандемія, рак? – риторично запитував отець . І відповідав: – Є система цінностей і фундаментальні речі. Потрібно щоб людина постійно відчувала себе Божим створінням. Час посту – це почути Бога.
Можемо відкупитися не пожертвами, які даємо, а жалуванням за свої гріхи
– Прикро, що ми сьогодні віддаляємось від Бога, – сумно констатував отець Мар`ян Попеляр. – Тікаємо від традицій батьків, дідів, прадідів. Починаємо не боятися Бога. І це – найгірше. Бог показує, що Він є. Жалування за гріхи – єдиний наш лік. Треба відкрити своє серце і покаятися. Нам чомусь постійно чогось бракує. Шукаємо грошей, здоров`я – а все не те. Та ж Божого щастя – єдиного! Поки людина сама не звернеться до Бога, щиро не попросить – нічого не буде. Бог має Своє провидіння, хоче нас чогось навчити. Основні слова, як забуваємо, Ісус каже сам: «Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас. Візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим. Бо ярмо Моє – благо, і тягар Мій легкий». Це найважливіше сьогодні гасло, яке допоможе.
Коли тривога, йдемо до Бога
– Пригадаймо, як виникло свято Покрови, – в тему бесіди пропонував отець Андрій Левкович, ієрей церкви Святої Покрови. – На Константинополь напали турки, взявши в облогу ціле місто. На той час там господарювала чума: пошесть, мор косили людей. Навкруги панувала безвихідь. Та городяни зібралися у Влахерській церкві і щиро молилися. Під час всеношної Служби з`явилась Божа Матір і накрила їх Своїм Покровом. Це стало провістям перемоги, порятунком від ворогів. Тож не можна зневірюватися в Божій силі!
– Бог час від часу нагадує про себе. Був всесвітній потоп часів Ноя. Були спалені за гріх хтивості міста Содом і Гоморра. Була чума в ХІХ столітті. Ось тепер маємо новий виклик, нове випробування – і то в час найсучаснішого розвитку науково-технічного прогресу важко його подолати. Звичайно, настане час і подолаємо, як подолали чуму, пташиний грип. Та прийдуть нові віруси, нові виклики. Отже, людина мусить задуматися над тим нагадуванням! Як в народі говорять: тривога є – йдемо до Бога. Будемо жити з Богом – може, й тієї тривоги буде менше біля нас.
Зменшуючи кількість літургійних богослужінь, збільшуємо кількість молитов
Духовні отці не приховували тривоги через вимушені, внесені пандемією зміни щодо розкладу богослужінь, обмеження прикладання вустами до сакральних речей, зміщення в часі значного згромадження вірних, навіть, можливо, великодньої Сповіді – аж до Вознесіння Господнього.
– Думаю, це тимчасове явище, і до Великодня воно мине, – висловлював сподівання отець Володимир Заболотний. – Але, якщо буде по-іншому, ми повинні прийняти це з гідністю, – наголошував. І висловлював припущення про можливі в цей тривожний час Служби Божі в режимі on-line, насамперед для людей похилого віку, молитви вдома приватно – їх побільшає. Проектував на спільноту формат духовного Причастя, служіння священників в храмі за парафію лише з дяком та паламарем. Застерігав: можливий варіант ще критичніший – якщо буде розпорядження закрити культові споруди. Тоді й душпастирі молитимуться за своїх парафіян вдома.
– Як може бути без недільної Служби Божої? – неприховано непокоївся отець Мар`ян Попеляр. – Це натиск на віруючих, спроба поставити нас на коліна, про що й говориться у третьому Фатімському посланні.
Кожна Хресна дорога закінчується
Під завісу нашої зустрічі ми традиційно запропонували духовним отцям висловити побажання своїм вірним через друковані ЗМІ.
– Ще ніколи досі фраза «Бажаю здоров`я!» не звучала так глибоко та актуально, – зазначив отець Володимир Заболотний. – А ще – «Щоб мали 36 і 6!», – йдеться про температуру тіла. Тому бажаю всім здоров`я, спокою і втихомирення. Більше любові до своїх рідних та близьких. Завдяки тому коронавірусу ми маємо можливість більше перебувати в сім`ї. І це – одна з позитивних речей. І пам`ятаймо, що кожна Хресна дорога закінчується. Ми чомусь її не відправляємо, 15-у стацію – «Христос Воскрес!». Кожна хвороба закінчується. Свято неодмінно настане!
– У часі Великого посту хочу побажати всім віруючим, щоб мали надію, – вибрав такий пріоритет у слові отець Мар`ян Попеляр. – Перша справа – це надія. Воскресіння Христа – надія, що Він переможе. Навіть смерть переміг. І кожен з нас переможе. Ми залишаємо своє тіло тут, але найважливішим є наша душа. Молімося: «Ісусе, я довіряю Тобі, віддаюся цілковито Божій волі». Якщо довіримося Богу, то вийдемо з тієї пустелі, як Мойсей вивів народ.
– Колись апостоли хотіли зцілити немічного сина в батька, але не змогли, – пригадав сюжет з Євангелія отець Андрій Левкович. – І запитали Господа: чому ми не змогли цього зробити? Ісус відповів: «Бо гріх виганяється тільки постом і молитвою». Так само ця пандемія – вона не позбавляє нас утримання від посту, ні! Навпаки, ще більше насторожує, щоб ми посилили свій піст, свою молитву. Щоб Господь Бог відвернув від нас це нещастя і ми радісно зустріли Христове Воскресіння. Тож всім здоров`я!
