«Спочатку було Слово»... На превеликий жаль, ця біблійна істина багатьма українськими можновладцями (навіть тими, хто читав таки Анну АхмАтову, а не АхмЄтову), сприймається як красива метафора, бо інакше би вони не пропонували фактично знищити ЛІТЕРАТУРУ як шкільний предмет, чим приректи покоління українців на духовне пігмейство, як це пропонується в черговому освітянському «проЖекті», підготовленому невідомо коли, невідомо де, невідомо ким. Принаймні, найавторитетніші в Україні фахівці: філологи, методисти, учителі-практики, – у відповідь на питання, хто це придумав і посилено «продавлює» цю маячню (яка в нас чомусь називається «Проєктом стандарту освіти»), здивовано знизують плечима й енергійно відхрещуються від нього, як від короновірусу.
Що ж нам пропонується в цьому вкрай небезпечному антиукраїнському документі? А пропонується злиття (гарне слово «зливати», багатозначне) шкільних предметів «Українська література», «Зарубіжна література» і «Українська мова» в єдиній «макітрі», назви якої поки немає.
Це так, наче Крим уже наш, на Сході «просто прекратили стрелять», Закарпаття не отримує угорських паспортів і всі його мешканці бездоганно знають українську мову, а не провалюють ЗНО (бо з дитинства зорієнтовані «не на ТОЙ бік Карпат»).
То що, наші вчителі, виконуючи новий стандарт освіти, більше не формуватимуть українця на уроках УЛ і УМ? Тільки не плутайте українця з малоросом, з ідеєю «мишебратства» та іншим російсько-імперським мотлохом. Принаймні, у 2014 наші хлопці, виховані на Шевченкові, зуміли зупинити «русскую весну». А що буде завтра? «Какаяразніца»?...
То що, замість того, щоб формувати з українців знавців світової літератури та культури (а не напівдебільних персонажів «Сватів» чи Вєрок Сердючок), зрідка вцілілі вчителі зарубіжної літератури викладатимуть якусь поки що навіть непродуману маячню? І це замість того, щоб відзначити їхній подвижницький труд із відривання українців від імперської культури, коли український школяр нарешті усвідомив, що Пушкін – це «не наше всьо», а один із-поміж багатьох?
Усі ці предмети, окремо взяті (НАГОЛОШУЄМО!), впливають на формування почуття національної гідності й долання комплексу меншовартості, що століттями нав’язувався нам, українцям.
Недоцільним є об’єднання шкільних предметів, що призведе до погіршення якості мовно-літературної освіти, втрати цілої низки життєво важливих компетентностей здобувачів освіти та зведе нанівець потужний потенціал досвіду вчителів філологів та словесників.
Страшно, що більшість педагогів усе ж таки займають позицію «моя хата скраю»! Потім буде пізно! Саме зараз варто перечитати Проєкт Державного стандарту базової середньої освіти і надіслати свої рекомендації МОН України. Від березня 2020 залежатиме майбутнє наших дітей!
Тож не даймо вірусу бездуховності запанувати в Україні остаточно!
Світлана Дячок,
учитель-методист зарубіжної літератури Колиндянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, викладач української літератури Чортківського коледжу економіки та підприємництва ТНЕУ, учений секретар Української асоціації викладачів зарубіжної літератури, кандидат філологічних наук
