Цей автор, член Національних творчих спілок та ініціатор і учасник багатьох фотографічних виставок, взяв та й зробив світлини всіх без винятку сакральних і найбільш сокровенних місць нашого старовинного міста у цілковито іншій інтерпретації.
Та ще й якій! Від їх перегляду справді перехоплює подих. Можливо, тому, що нині, в час повного сум’яття через отой ненависний вірус з короною, душа так спрагло тягнеться до чогось світлого і трепетного.
А тут такі краєвиди, таке щемке споглядання наших одвічних святинь. Костелу святого Станіслава, будованого століття з «хвостиком» назад у стилі неоготики, та сучасного собору верховних Апостолів Петра і Павла – у формі тризуба.
Ще молодшого собору святого Князя Володимира у верхній частині міста – адже він тільки споруджується. І зовсім не віддалік – ще одного храму, Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в комплексі споруд колишнього згромадження сестер-кармеліток. У якому незвичному ракурсі постає той комплекс!
Церкви-красуні Святої Покрови під Вигнанською горою, трохи нижче залишків замку Гольських. І – самого замку…
Міського магістрату, що вже добряче «сховався» поміж сучасних ознак чортківського середмістя, та все ж вражає неповторністю архітектурних ознак. Давніх шлюзів на Сереті – з присвятою Анелі!
Будинок окружного суду Галіції – теперішній Чортківський навчально-науковий інститут підприємництва і бізнесу ТНЕУ.
Усі ці кадри відзняті фотографічним оком митця – по-іншому не скажеш! – з гори Юрчинських, найвищої точки Чорткова. Або – «Голівуду», як зазвичай іменує те місце молодь.
– Це – лише початок, – охоче ділиться планами автор. І привідкриває намір «упіймати» і передати захопленим містянам та всім небайдужим до чортківських звабливих місць і раритетів кадри з інших точок. Зокрема – тієї ж Вигнанської гори поближче до телевізійної вишки.
Ну що ж – чекатимемо!
