З того концтабору «Аушвіц» втекти було неможливо. Але кілька в'язнів ризикнули і змогли. Про це знято фільм, написано книги. Ця історія відома в Польщі, але мало хто чув, що один із головних героїв утікав з непідступного концтабору саме до рідного Чорткова, - пише Історична правда.
Надзвичайно цікава історія ув'язненого, етнічного українця, який у таборі мав значок із літерою «P», — Євгена Бендери (табірний № 8502).
Бендеру привезли до Аушвіцу з Радома 9 січня 1941 року.
Ця цікава людина була ідейним натхненником, одним із організаторів та водієм автомобіля під час знаменитої втечі з концтабору 20 червня 1942 року. Тоді втекли також Юзеф Лемпарт (табірний № 3419), Станіслав Яскер (табірний № 6438) і Казімєж П'єховський (табірний № 918).
Бендеру, який народився у березні 1906 р. у Чорткові (нині Тернопільщина), заарештували в липні 1940 року в селі Пшедбуж на терені Генерального губернаторства. Після певного періоду перебування у в'язниці в Радомі відправили до Аушвіцу. Там він виконував різні види робіт, аж врешті потрапив у групу працівників HWL, де став табірним механіком.
Оскільки Бендера лагодив автомобілі для членів СС, німці українцеві довіряли. За його спогадами, йому дали можливість досить вільно пересуватися територією, яку займали приміщення HWL. Але у травні 1942 р. він дізнався, що його, найімовірніше, стратять. Німці дали йому трохи часу, бо, як згадує П'єховський, той був добрим професіоналом і мусив закінчити ремонт машини.
Бендера, якому втрачати було нічого, став намовляти Казімєжа П'єховського втекти з табору. П'єховський спочатку ідею відкинув, однак вирішив утікати, прагнучи врятувати приятеля. Тінь смерті Бендери мобілізувала поляка до дій. Разом із ними вирішили втекти Лемпарт та Яскер. П'єховський згадує, що саме старший на кільканадцять років за них усіх Бендера був лідером групи.
Євген Бендера - українець, який спромігся утекти з Аушвіцу
Бендера і П'єховський мали кілька ідей, однак більшість їх пов'язувалися з величезним ризиком: необхідно було вбити охоронців. Деякі плани втечі викликали б репресії стосовно інших в'язнів.
Щоб нікого не приректи на смерть, майбутні втікачі створили фіктивне «командо» (група в концтаборі, в якій працювали в'язні). Вони знали: втікаючи з командо, якого насправді не існує, вдасться уникнути правила, згідно з яким за втечу в'язня з блоку чи командо 10 ув'язнених чекає смертна кара.
Крім того, вони були впевнені, що втікати найкраще автомобілем, — а до транспорту Бендера, як механік, мав доступ, та й до того ж міг самостійно переміщатися територією табору. Коли П'єховський, працюючи в HWL, випадково побачив двері з табличкою Bekleidungskammer — склад одягу, — то в нього тут-таки виник план утечі.
П'єховський згадує: «Боже, я був переконаний, бо бачив: шоломи, пістолети, гранати, боєприпаси в коробках та обмундирування. Усе там було... Тепер ми повинні з'ясувати, як туди дістатися. Таким чином, ми вже мали дві сильні сторони — автомобіль та уніформу…».
П'єховському вдалося відкрутити болт у люку до бункера, де зберігався кокс. Так ув'язнені добралися до складу з одягом та зброєю СС.
Коли настав день утечі — 20 червня 1942 р., — П'єховський, Бендера, Яскер та Лемпарт зібралися у фіктивне командо, що переміщувало мішок зі сміттям.
Кожне командо, яке виходило працювати, реєструвалося у книзі. Цей список мали есесівці, що вартували біля табірних воріт, тому вже на ранній стадії втечі була можливість деконспірації ув'язнених і вигаданого командо. Проте змовники таки вибралися за браму з написом Arbeit Macht Frei, — есесівець після рапортування не подивився в книгу.
Відтак троє поляків потрапили на склад, минули сховище коксу й виламали двері в кімнату з одягом. Там вони одяглися у форму есесівців і озброїлися, чекаючи Ґєнка (так називали Євгена), який пішов по автомобіль Steyr-200, щоб ним утекти.
Коли автомобіль зупинився біля складу, Бендера відрапортував перевдягненим під есесівців. Треба зазначити, що весь цей спектакль розігрувався на очах у справжнього охоронця, який перебував у будці неподалік. Відтак українець міг побігти до складу і перевдягнутися у форму СС.
Четверо ув'язнених скерували автомобіль у бік шлагбауму. Коли вони під'їхали ближче, а шлагбаум не відкривався, П'єховський, одягнений у форму лейтенанта СС — унтерштурмфюрера, — зберіг холоднокровність і крикнув охоронцеві: «Відкривай! Ти спиш, до дідька, чи що?! Скільки ми будемо чекати тут?» В'язні у формах есесівців залишили територію табору, вітаючи охоронця словами: «Хайль Гітлер!».
Steyr-200 - на такому авто українець і поляки здійснили свою легендарну втечу
Після успішної втечі П'єховський разом із Бендерою намагалися спочатку автомобілем, а потім — пішки добратися в Україну, до рідного міста Бендери — Чорткова. Там друзі сподівалися сховатися від німців, які їх розшукували. Упродовж цього періоду вони неодноразово потрапляли у скрутні ситуації...
У зв'язку з украй складною ситуацією на українських землях польсько-український дует мусив шукати притулку в околицях міста Кельце — там утікачі ховалися в польській сім'ї. Бендера отримав документи на ім'я Степана Підручного і з новим посвідченням повернувся на батьківщину. П'єховський під ім'ям Владислава Сікори спочатку працював батраком на фермі, а згодом пов'язав свою долю з підпіллям.
«Утікач» - фільм про втечу Бендери і П'єховського із покроковою реконструкцією подій
Післявоєнні роки П'єховський, як колишній вояк Армії Крайової, провів у комуністичних тюрмах, однак щасливо живе донині. Бендера через сімейні проблеми став алкоголіком і помер у 1980-х роках.
Ротмістр Вітольд Пілецький у своєму рапорті 1945 р. так висловився про вище описану втечу: «Колись давно я був на фільмі «10 з Пав'яка». Можу уявити, що втеча чотирьох ув'язнених з освенцімського концтабору на найкращому автомобілі коменданта, у мундирах офіцерів СС, в умовах цього пекла може стати насправді неперевершеною темою для фільму».
Хоча слова ротмістра Пілецького про автомобіль коменданта «Аушвіцу» і не відповідають дійсності, однак не можна не погодитися, що історія варта перенесення на екран.
Тема сподобалася сучасному польському режисерові Мареку Павловському, який у 2006 р. завершив документальний фільм «Утікач» (Uciekinier): події в ньому описуються з точки зору Казімєжа П'єховського — єдиного на той час живого учасника знаменитої втечі з концтабору. Фільм отримав нагороди на престижних міжнародних кінофестивалях.
Томаш Кобилянський, Історична правда
