Мою увагу привернули давні фігури посеред поля, на межі двох сіл Швайківці (що на Чортківщині) та Гадинцівці (Гусятинщина), які об`єднують три поля. Всі три хрести встановлені у вигляді геометричного трикутника. Деякі вважають, що ці пам`ятні знаки належать до козацької доби, як і так звана «Козацька могила» між Гадинківцями і Побіжною, але згодом виявилося, що це зовсім не так.
Зі слів досвідченого археолога, науковця та дослідника Володимира Добрянського, вищезгадані об`єкти аж ніяк не належать до періоду українського козацтва.
— Фігури встановлені наприкінці 19-го століття – на початку 20-го століття, зазвичай їх встановлювали після придбання та освячення власниками (в той час пани, – авт.) поля, так би мовити, аби був добрий врожай. Встановлюючи хрести чи фігури, люди також увіковічнювали згадки про певні історичні чи життєві події, але не кожній з цих судилося повністю зберегтися до нашого часу. Варто додати, що вищезгадані пам`ятки культурної спадщини ставили, наприклад, і в 15-му, 16-му, 17-му століттях, але більш поширена тенденція їх встановлення в полях, на роздоріжжях розпочалася з кінця 19-го – початку 20-го століття, – зазначив Володимир Добрянський.
Також нас зацікавила думка місцевих жителів, яких ми опитали у фейсбуці.
Анатолій Мельник:
– Мені дідусь колись розказував, що ще за Польщі кожен пан на межі своєї землі ставив хрест (щоб був добрий врожай). А там якраз межа між Гадинківцями і Швайківцями – полями різних панів.
Ігор Балик:
– Дійсно, ці три хрести означали розмежування панських земель, тодішньої польської Речі Посполитої.
Богдана Ухач:
– За розповідями старожилів, перед початком жнив до хрестів йшла процесія із священником Григорієм Петришиним. Проводилося богослужіння за щасливий збір врожаю, а також захисту врожаю від злив та граду. Тепер така процесія проводиться до Матінки Божої.
«Козацька могила» зовсім не козацька...
Щодо «Козацької могили», то Володимир Добрянський посилається на монаграфію польського археолога Владислава Пшибиславського «Репертуар доісторичних пам`яток на території шістнадцяти повітів Східної Галичини» (пол. Repertoryum zabytków przedhistorycznych na obszarze szesnastu powiatów Galicyi Wschodniej), яка видана в 1906 році і де повідомляється про давній курган, а також зазначається, що за селом Гадинківці знаходиться курган скіфського часу, на якому встановлена фігура святої. Аналогічна згадка про пам`ятку минулого є також в монографії Богдана Януша «Доісторичні пам`ятки Східної Галичини» (пол. Zabytki przedhistoryczne Galicji Wschodniej), виданій в тому ж Львові, але у 1918 році.
Також дослідник додав, що на території нашого краю знаходилася велика чисельність курганних поховань, найбільш поширені вони були у скіфський час (7-4-те століття до нашої ери). Хоча курганні могильники відомі у матеріалах доби пізньої бронзи (кінець 2-го тисячоліття до нашої ери), їх використовували ранні слов`яни та навіть в давньоруський час, незважаючи на офіційне прийняття християнства.
По-перше, багато таких курганних поховань було зруйновано, наприклад, у часи пізнього Середньовіччя та раньомодерного часу ці кургани розорювались, адже в них добували селітру, яка була складовою частиною пороху. На озброєнні у той час були як артилерія, так і вогнепальна зброя, тому Перша Річ Посполита тоді добре дбала про виробництво цього цінного матеріалу для військових потреб.
По-друге, з кінця 18-го і впродовж 19-го століття ці кургани сильно розорювалися місцевим населенням через різні легенди, що нібито в них заховані скарби, великі багатства. Звісно, що зубожіле населення руйнувало їх і знайдені там цінні речі перепродувало євреям-лихварям, різним перекупщикам, а більш цінні речі переправляло за кордон. Таким чином вони опинялися у приватних колекціях та музеях Берліна, Варшави, Відня, Парижа, Лондона. Багато таких речей за безцінь закуповувала місцева шляхта.
Ще до однієї руйнації цих курганів призвів інтенсивний розвиток сільського господарства, адже їх просто-напросто розорювали. Особливо такий негативний вплив спостерігався після Другої світової війни у радянський період, звісно, через удосконалення техніки обробітку землі. З`явилася гусенична техніка, застосовувалася глибока оранка, яка й призвела до руйнації цих курганів. Деяка частина курганів збереглася завдяки своєму місцерозташуванню, адже багато з них знаходилися на роздоріжжі польових доріг або біля польових доріг. Там ставили хрести або засаджували деревами (переважно липою). Оскільки вони знаходилися на таких домінуючих панівних висотах, це були геодезичні пункти, на яких ставили геодезичні знаки – показники висот.
Простежити фігури та «Козацьку могилу» можна на мапах Фрідріха фон Міґа (кінець XVIII ст.), австрійців (1806-1869, 1869-1887 рр.) та сучасній Google Maps.
Як бачимо, вищезгадані пам'ятки не належать до доби українського козацтва.
