Те, що наше місто Чортків потенційно привабливе для туристів, сумнівів ні у кого не викликає: домініканський костел, замок Гольських, дерев’яні церкви ХVІІ ст., колишній монастир сестер-кармеліток, синагога «Нова», житлові будинки історичної частини міста тощо.
Безперечно, всі ми хотіли б бачити місто охайним та красивим, і воно таким поволі стає. Але є такі будівлі, які своїм виглядом псують усю загальну картину. А деякі навіть потенційно небезпечні. Тож журналісти сайту «Чортків.City» визначили десяток таких сумнозвісних об’єктів.
1. Синагога «Нова»
Знаходячись на перехресті вулиць Шевченка і Подільської, синагога «Нова», поза всяким сумнівом, першою впаде в око туристові, чия мандрівка пролягатиме з боку обласного центру. Не раз доводилося бачити на власні очі, як поруч зупинялися легківки чи автобуси із закордонними номерами, пасажири яких милувалися вишуканими архітектурними формами споруди, фотографуючись на її фоні. Після того, як її покинули останні господарі – вихованці станції юних техніків, аварійна будівля вже не перший рік потребує дбайливих рук. Можливо, тут було б прекрасне місце для краєзнавчого музею чи виставкової зали, якої так бракує місту.
2. Житловий будинок по вулиці Шевченка, 76
Щойно проїхавши Копичинецький міст, мимоволі звернеш увагу на захланні руїни одноповерхової будівлі. Минулоріч уже, було, взялися за її демонтаж, але роботи зупинилися на півдорозі, і щастя, що густі чагарники, порослі після рясних дощів, дещо приховали це сумне видовище.
3. Приміщення редакції «Голосу народу» і міського краєзнавчого музею
На жаль, доводиться констатувати прикрий факт з приводу того, що двоповерхова будівля, споруджена наприкінці ХІХ ст., яка слугує з 1962 р. прихистком для редакції районної газети «Голос народу» (сайту Чортків.City) і з кінця 70-х рр. – для краєзнавчого музею, знаходячись в самому центрі міста, з часом набула непривабливого вигляду: облуплена штукатурка, зогнилі обірвані ринви, протікає дах тощо. Власник – Чортківська районна рада – не проявляє до неї особливої зацікавленості. Надто тепер, на порозі адмінреформи, коли невідомо, кому приміщення зрештою дістанеться.
Свого часу, коли років вісім тому виходець з Чорткова, котрого доля закинула до далекої Австралії, заповів музею 78 тисяч доларів, тодішні очільники району запевняли, мовляв, цих грошей вистачить і на перекриття, й на ремонт фасаду. Реалії виявилися куди гіршими. Внутрішній ремонтм узею триває досі. Чортків – чи не єдине місто на мапі України, що фактично не має музею. Точніше, він ніби є, але подивитися щось у ньому немає змоги…
4. Приміщення районного суду
Іще одна вишукана архітектурна споруда в середмісті Чорткова, на якій обов’язково зупинить погляд приїжджа людина. Але ближче підійти навряд чи наважиться, щоб, бува, з аварійного балкона не зірвався шмат штукатурки.
Зі слів начальника територіального управління Державної судової адміністрації у Тернопільській області Ярослава Теслюка, приміщення районного суду є власністю Чортківської міської ради, тому ДСА не може здійснювати зовнішній ремонт.
Наразі міською радою проведено тендер, виготовлено документацію, однак грошей на ремонт немає. Приміщення всіх інших районних судів області є власністю ДСА і там повністю відремонтовано фасади. У Чортківському – лише здійснено капітальний внутрішній ремонт. І ще - за головування пана Теслюка у Чортківському районному суді коштом міськради перекрито дах.
5. Закинута забудова на розі вулиць Бандери і Носса
Гортаючи сторінки підшивки «Голосу народу» за 2008 рік, випадково натрапили на публікацію, в якій порушувалася дана проблема. Річ у тім, що забудовник, викопавши котлован під майбутню будівлю, спричинив руйнування стіни двоповерхового сусіднього старого будинку, що дала тріщину. Його мешканців згодом відселили, а будівництво законсервоване до цього часу.
Територія густо поросла чагарниками і навіть деревами, похилена дерев’яна заляпана огорожа неабияк псує вигляд центральної частини міста.
6. «Червоний» будиночок на перехресті вулиць Залізничної і Шопена та руїни хімчистки
Вони практично сусідять. Перший зустрічається на найдавніших фотографіях Чорткова. І, напевне, якби не його славне історичне минуле, давно б розібрали.
Щодо хімчистки, чортківчани, мабуть, пам’ятають, який справжній детектив розгорівся кілька літ тому при спробі демонтажу каркасу споруди: із озброєним захопленням заручників, штурмом спецпризначенців тощо. Після сумнозвісного конфлікту за спірну територію роботи призупинилися.
7. Кафе «Політ»
Більше десятка років це занедбане приміщення вздовж транзитної магістралі через місто своїми вибитими вікнами відлякує як містян, так і приїжджих. Воно є власністю Міноборони, якому до наших проблем, з усього видно, байдуже, попри численні звернення з боку міської влади і народних обранців. Але кожному не розповіси, хто його справжній господар. І хто не в курсі справи, природно вважатиме за нашу безгосподарність. Можливо, вартувало б обнести його по периметру високою огорожею?
8. Незавершене будівництво на розі Шкільної і Подільської
Бетонний триповерховий каркас, що нависає над тротуаром, теж уже багато років спотворює центральну площу міста, мимоволі потрапляючи до випускних альбомів юних чортків’ян. Власник начебто десь за океаном. Але невже за півтора десятка років не знайшлося важелів впливу, який би змусив його або довести справу до кінця, або розібрати будівлю?!
9. П’ятиповерхова будівля комерційного призначення на території продовольчого ринку
Ще один законсервований п’ятиповерховий «залізобетонний монстр», що височіє над продовольчим ринком – з одного боку, і вулицею Гончара – з іншого. Мабуть, у власника виникли фінансові проблеми, адже сусідні території в «золотому місці» активно забудовуються.
10. Колишня казарма військової частини
Одна з найбільш сумнозвісних антивізитівок Чорткова. Свого часу передана ДПА України для розміщення територіального підрозділу служби. Проте у нового власника, з усього видно, в часі хронічної реорганізації структури не знайшлося коштів на капітальний ремонт. Та й, мабуть, з часом відпала потреба у величезному приміщенні. Тож нині воно стало прихистком для різного роду неблагонадійних осіб.
Надто дисонує його вигляд з вишукано облаштованою територією Бучацької єпархії УГКЦ.
Звичайно, цей перелік при великому бажанні можна продовжувати. Однак ми зупинилися на найбільш, на наш погляд, помітних взірцях, що псують картину загалом прекрасного нашого міста, яке через два роки святкуватиме свій поважний 500-літній ювілей. Сподіваємось, до цієї знакової дати їх значно поменшає.
Ще рік тому ми обов’язково б включили сюди і недіючий кінотеатр «Мир», і недобудовану швейну фабрику. Натомість нині спостерігаємо дивні метаморфози з ними.
