Як нас лиш не бере на витримку справді жорстокий високосний 2020 рік! Лиш устигає «закручувати шурупи»: то пандемією лякає, то стихійними явищами – повенями, смерчами, буревіями. Та всупереч всьому он, на жнивному полі в урочищі Дубник під Шманьківчиками, свіжоскошеною стернею привільно розгулюють майже ручні бузьки. Їх так багато – ціла популяція: втішна ознака щасливих жнив. Двадцятих, свого роду ювілейних у тамтешньому ПАП «Паросток».
Можу й хочу щиро, по-доброму позаздрити своєму колезі-фотокору, що йому випало минулої п’ятниці післяполудневої пори спізнати повноту жнивної рапсодії, зрештою майстерно «упійманої» та переданої для споглядання небайдужих очей.
Вдихнути на повні груди солодких і терпких водночас пахощів свіжого жнива, спостерегти, як воно б`є дзвінким струменем з рукава комбайна в кузови потужних вантажних авто.
Зафіксувати в кадрі піт на чолі та спраглу втому в кутиках усміхнених уст самих жниварів. Отих, для кого такі дні, хто б там що не говорив і як скептично не оцінював, все ж – беззаперечне свято.
Мені ж випало дістатися словесної інформації з уст директора ПАП «Паросток» Євгена Шкабара вже з настанням цього тижня, коли жнива в господарстві йшли повним ходом. Тож один з провідних аграріїв району давав інтерв’ю, не полишаючи керма курсуючого жнивними ланами авто, лиш спинивши на деякий час його хід.
Отож, перший день жнив-2020 у «Паростку» випав на 10 липня.
– Зі зміщенням на десять-чотирнадцять днів, – наголосив Євген Михайлович. Причини відомі: весняні приморозки, затяжні дощі, надлишок вологи. Розпочали з обмолоту озимого ячменю на «дубниківській» 42-гектарній площі.
– Відтак на черзі – горох, потім – ріпак, за ним – пшениця, – коментує алгоритм жнивного лану господар. – Це – ранні жнива. Потім будуть осінні, – додає.
Загалом господарство має в обробітку 1600 гектарів посівних площ. І це – земельні паї селян чотирьох сіл району: Шманьківців, Шманьківчиків, Швайківців та Пастушого.
– Отут, в Дубнику, озимий ячмінь вирощувався за колосовою технологією strip-till, – розповідає директор. Пояснює: – Це – щадна технологія обробки ґрунту. Вона передбачає смугове розпушування на глибину прикореневого шару, з одночасним внесенням добрив. Тим самим створюються оптимальні умови для проростання сходів, за рахунок отримання добре підготовленої посівної «постелі». Між ділянками, обробленими культиватором, залишаються міжряддя незайманого ґрунту. У них зберігаються капіляри, що покращує живлення вологою, а ґрунтова екосистема зберігає свою структуру. Зверху лежить мульча з пожнивних залишків, які також відіграють свою позитивну роль.
І тут же додає, що власне присутність рослинних залишків ще й як захистила посіви від вітрової ерозії – при цьогорічних бурях, коли шаленими подувами разом з пилом з полів зносилося буквально все: і цукрові буряки, й соняшник, і кукурудза.
– За «стриптіллівською» технологією працюємо вже сьомий рік, – продовжує коментувати Євген Шкабар. – Прямий посів дозволяє виграти економічно, зменшивши затрати на придбання та наступну амортизацію техніки, власне обробіток ґрунту, а також – зберегти довкілля внаслідок зменшення витрат пального та викидів у атмосферу. Дуже багато є плюсів в цій технології, яку я сповідую, – підсумовує.
Виявляється, за перспективною, ефективною технологією strip-till працює сівалка англійського виробництва Mzuri, яку «Паросток» придбав навіть раніше за найбільш рейтингове ПАП «Дзвін». «І в Борщівському районі є вже люди, які зрозуміли переваги цієї технології», – додає директор господарства. Так ось цей «мзурівський» агрегат вперто снував одразу за комбайнами жнивним полем в Дубнику і сіяв зерно гречки на седерати, тобто на зелене добриво. От вам і надсучасні технології. Дочекалися їх наразі й землі маленьких, як здавалося донедавна, малопомітних начебто на мапі Чортківщини Шманьківців чи Швайківців…
А загалом тон першому жнивному дневі додавали три комбайни – німецький Claas, «американці» John Deere та Case, потужні трактори й вантажівки різних модифікацій.
– Те поле значно віддалене від господарства, тож більше транспорту залучаємо, – поділився враженнями директор.
І ще додав утішно про наступну в жнивному процесі сходинку – доочищення зерна на «паростківському» елеваторі, де класність забезпечує новий зерноочисний комплекс вітчизняного – одеського виробництва, а його безперебійну віддачу – оператор Микола Конєв.
– Модернізоване й обладнання, придбане в майнових паях колишнього колгоспу, – доповнив інформацію Євген Михайлович.
Ось в такий спосіб ми й добралися до визначального людського фактора: пригадуєте, отого, що справив неабияке враження від перегляду фотоінформації? То – комбайнери Михайло Стодола, Володимир Бабин, Михайло Ненчин, водії і механізатори Михайло Нікорович, Ярослав Воробель, Руслан Данчишин. У ці дні всі вони разом зі своїм «Паростком» – іменинники: аякже, двадцять літ!
А для «хресного батька» й господаря ПАП Євгена Шкабара, який в аграрній галузі від 1981 року, нинішнє жнивне літо взагалі 39-е.
