Від абстрактних фото із «сірничковими диктаторами», космічних просторів, зображених за допомогою кульбабок, Ньютонівського закону сили тяжіння із кулькою та пір’їнкою, «портрету Доріана Грея» з квітів до «соціально-гламурних натюрмортів» та жанру, який сама називає макромініатюрою. У минулому вчителька біології Оксана Острійчук із села Біла вдало поєднує захоплення точними науками з іншими хобі: фотографією та квітникарством. Декоративні гарбузи, різні сорти тюльпанів, ромашки, люпини, картопляний цвіт, фізаліс — далеко не всі, вирощені на власній клумбі та городі, об’єкти для цікавих композицій.
Про те, як можна зробити неймовірні фото, навіть не маючи штатива та спеціального освітлення, скільки часу йде на створення однієї композиції, про магію чорного дзеркала та створення зображення із «подвійним світом», і як впросити маму потримати фон для фото пів години. Спробуємо разом із Оксаною зробити світлину, із якою не соромно було б спробувати свої сили навіть на міжнародному конкурсі «35 awards».
Те, чого не можеш не робити
«Часто кажуть, що у фотографи йдуть ті, хто не вміє малювати, — роздумує Оксана, відповідаючи на запитання, чому почала займатися таким хобі. — Фотокамера дозволяє на мить відчути себе художником і створювати авторський продукт. Творчий заряд бадьорості та натхнення переймала від робіт професіоналів.
Іноді думаю, що моє захоплення несерйозне. Втім розумію, що не можу це покинути. Фотографія приносить мені задоволення! Коли займаюся творчістю, відволікаюся від негативу. Кайфую навіть не так від результату, як від процесу.
Спочатку я знімала все. Не могла зрозуміти, що мені більше подобається. Все змінило фото равлика, який повз на чорному фоні із відображенням. Натрапила на нього на сайті. Так я прийшла до натюрмортів».
Фото із равликом Оксана запримітила вже тоді, коли купила першу камеру — «дзеркалку» Canon Power Shot з перших заощаджень з учительської зарплатні. До цього ще в університетські роки намагалася робити фото на 3-мегапіксельну камеру від Samsung.
Домашня фотолабораторія
На око непрофесіонала важко збагнути, як взагалі можна зробити подібні фото. Та, заглянувши за ширму імпровізованої фотолабораторії, розумієш — не все так складно.
З інструментів для фону — чорна, сіра і зелена тканина та нехитра конструкція із великої рамки від ікони, замість штатива — підставка з рівною поверхнею у вигляді корзини, стіл та денне світло. А завдяки власноруч створеному чорному дзеркалу виходять чарівні зображення: подвійний світ із магічним віддзеркаленням. Корегування у фоторедакторі додасть ще цікавіший ефект. Квіти наче потрапляють у «Задзеркалля».
«Чорне дзеркало — це скло, розмальоване фарбою такого ж кольору із неробочої сторони, — пояснює пані Оксана. — Раніше я просто стелила чорну тканину під скло. Постійно відкладала покупку, а потім вирішила розмалювати звичайне дзеркало. Секрет чорного дзеркала у тому, що, на відміну від звичайного білого скла, воно не дає роздвоєння відображення».
Саме у цій домашній лабораторії створюються натюрморти — улюблений фотожанр Оксани.
«Натюрморт — це те, що я можу більш-менш якісно зняти своєю технікою та з тим набором інструментів, які в мене є під рукою, — каже моя співрозмовниця. — Люблю чорний. На ньому краще видно деталі, зображення виходить контрастним. І магічним завдяки дзеркалу».
Експромт-композиція
Щоб вибудувати вдалу композицію, Оксана складає наче конструктор свою міні-лабораторію. Чорне дзеркало, підбираючи до нього відповідно чорний фон. І приносить один із улюблених об’єктів для фотозйомки — фізаліс — великі сухі червоні квіти, схожі на маленький перець. Відсуває штору, щоб зловити під потрібним кутом сонячні промені:
«До речі, сьогодні дуже гарне м’яке світло. З прямим промінням важче. Ще я користуюся відбивачем. Ставиш його з протилежного боку від джерела світла, щоб інша сторона не губилася в тіні. Темна ваза може зливатися з чорним фоном. Це найпростіший, але й найефективніший прийом. Не люблю штучне освітлення».
Квіти трохи губляться на протилежному від сонця боці. Підставляємо відбивач. Тепер краї пляшки у композиції із шипшиною теж не будуть зливатися із фоном. В той час Оксана ділиться секретами вдалого кадру:
«Треба ідеально прибирати фоторобоче середовище, бо на макрорежимі все стає помітнішим. Має значення і редагування. Моя камера не створює настільки якісного макро, щоб можна було побачити фасетки на очах у мухи. Важливо ще виділяти один об’єкт, мінімізувати кількість об’єктів у кадрі, а все інше розмити. Потрібно зробити мінімум 20 кадрів з одного сюжету. Якщо знімаєш щось живе - до 40. Для габаритної композиції доведеться набігатися від композиції до підвіконника. Інколи кличу маму на допомогу, щоб потримати фон пів години. На складання композиції йде п’ять хвилин, найбільше часу на її корегування, а потім на редагування».
Загалом використовуємо підручні реквізити. Від того самого фізалісу до ромашок, зірваних на городі, ракушок, кошика із шишок.
А, щоб побачити, якими фото вийшли вже після редагування, гортайте до кінця.
Креативний реквізит
Жолуді, каштани, сухе листя, великі пухнасті кульбабки козирці лучні, фіалки, кукурудза, бузок — дівчина використовує для зйомки найчастіше. Минулого року Оксана навіть спеціально відвела шматочок городу, щоб виростити декоративні гарбузи для фото. А цьогоріч посадила попри огорожу польові люпини.
Особливий фотоперіод — цвітіння тюльпанів. Сам процес складання композицій дуже несподіваний, — зізнається моя співрозмовниця:
«До мене часто приходять ідеї, коли пораюсь на городі. Тоді залишаю роботу і біжу знімати. Поки ще можна впіймати за хвіст натхнення. Та задумки-нагадайки теж записую. Щоб не прогавити період цвітіння якихось рослин».
Не квітами єдиними. Серед реквізиту є склянки, пляшки різної висоти та об’єму, корзинки. Щось купує на «барахолці» у Тернополі, щось приносять друзі, знаючи про її захоплення, а щось знаходить зовсім випадково, — каже Оксана:
«У мене є цілий закапелок з різними баночками, склянками від ліків, парфумів, ванільної есенції, лаку для нігтів, різні вазочки, лампочки. Цю від одеколону відкопала на городі. Якусь на дорозі знайшла. Пляшки від вина, кошики, кошички з шишок… У коморі «відкопала» стару австрійську тумбочку. Навіть не намагалася щось у ній змінити. На фото гарно виходить, коли є якісь запилені елементи, потертості, полущена фарба. Ще використовую великі «гладущики», у яких колись варили голубці».
Творчі експерименти
Здебільшого Оксана виставляє свої фотороботи на сторінці у «Фейсбуці». І має там широке коло фанів власної творчості. Друзі питають дозволу, щоб використати фото для вітальних листівок чи зберегти для фонового зображення. Також дівчина виставляє свої фото на Shutterstock та Adobe Stock і бере участь у багатьох конкурсах. Зокрема, у міжнародному «35 awards». Туди минулого року вона подала п’ять фотографій, дві з яких пройшли у другий етап, а одна — в третій. Ця остання — натюрморт із виноградними гронами.
Оксана регулярно публікується ще на сайті «Photographers.ua». Подала свої роботи на конкурс «Гончарні візії України» (мав проходити у липні), для якого спеціально створювала роботи. Але його поки перенесли на наступний рік.
«Ще один секрет вдалого кадру, гадаю, фантазія, — ділиться дівчина. — Люблю роботи зі змістом. Щоб глядач міг вкласти в них якийсь сенс. Мої улюблені — макромініатюри – маленькі натюрморти у макрорежимі. Окрім натюрмортів, обожнюю «натюрвіви» (називаю так жартома). «Морт» — це неживе, а «вів» — живий об’єкт».
У макрорежимі зняті альбоми «Комахи-букахи», «Макромініатюри», «Душі квітів», «Фізалісні фантазії», «Пушинки», «Краплини життя», «Одувани». Також Оксана обожнює фото у контровому світлі (проти сонця). Такі є в альбомах «Sunny» та «Solar rain». Пробувала знімати пейзажі та портрети.
«Кажуть, у мене «соціально-гламурні» натюрморти. Тобто доведені до досконалості. — розповідає Оксана. — Стараюся, щоб нічого не було зайвого в кадрі. Потім видаляю, редагую, даю тоненьку білу рамочку на два пікселі, якщо фото зроблене на чорному фоні. Здебільшого роблю монокомпозиції із якогось одного об’єкту. Якщо фіалкова — то це квіти, бутони і листочки фіалки. Складніше робити натюрморти, де є різні об’єкти».
Фотоколажі, в яких Земля та Сонце — кульбабки, квіткові годинники, «Портрет Доріана Грея» із соняшниками. Роботи із філософським змістом — «Із життя сірників», «Натюрморт Ч/Б», «З життя квітів та людей». До експериментальних серій можна віднести альбом «Сканерографія» (зроблені за допомогою сканера), «Oil on water» (Олія на воді).
Навіть не вагайся
«Коли я тільки зареєструвалася на «Photographers», користувачі писали: «Це нудно!», «Це нецікаво!». Головне не здаватися! — радить моя співрозмовниця. — Якщо тобі це подобається, навіть не вагайся. Практика та зусилля переважають талант. Навіть, якщо хтось вже до тебе знімав щось схоже, ти все одно відтвориш це по-своєму.
Коли щось не вдається, розумію: проблема в недосконалості техніки. Зі своєї камери не завжди можу витиснути саме те фото, яке уявляла. Або ж ідея виявиться невдалою, нічого не придумається. Якась інша задумка виллється у п’ять-шість пов’язаних між собою сюжетів. Тут не спрогнозуєш».
Ми встигли зняти кілька сюжетів. Ось кінцевий результат наших імпровізованих композицій після редагування.
