Головне фото цієї публікації – із давніх, бо датоване воно 30-ми роками минулого століття. Адреса – село Кривеньке тодішнього Копичинецького повіту на Тернопільщині. І це пасіка доброго господаря – світлої пам`яті Петра Шевчука. А опублікував фото на сторінці групи «Село Кривеньке… історія у світлинах» у Facebook її адміністратор Степан Капій, якому покійний доводився дідусем.
Умістив ще одне раритетне фото – дідового зятя Нестора Андрусика, як той тримає на своїх грудях… бджолиний рій!
Такі раритети цілком виправдані особливим днем в році – Днем пасічника, який щойно поминув, разом з Яблучним Спасом. Тому солодка і водночас працелюбна тема так і струменить з аккаунтів бджолярів-любителів, тим більше – членства ГО «Об`єднання пасічників Чортківщини», зовсім молодої спільноти, що все потужніше заявляє про своє функціонування.
Ось таку привабу – медово-горіховий мікс вмістила на своїй «фейсбучній» сторінці пасічниця Олеся Токарь. Її альбом «Медові історії» справді зачаровує – адже жінка залюбки замається виготовленням мила на медовій основі. Та ще й яких неймовірних форм – справді мистецьких.
А ще Олеся Токарь любить каву – з медом.
– Я солодкоїжка, – зізнається. – І часом, коли дуже хочеться шоколадки, п'ю каву з медом. Після цього «чоколяди» вже не треба.
А чи знаєте ви, наприклад, якого кольору має бути мед? Виявляється, найрізноманітнішого: від білого (колір смальцю) до темно-коричневого з усіма відтінками жовтого. А який найкращий? Тільки – натуральний! Так недвозначно роз’яснює Олеся Токарь у своїх публікаціях. Пояснює, чому мед застигає – тобто, кристалізується.
– Ви думаєте, в бджоли легке життя? Воно в неї активне, пахуче, наповнене кольорами і формами, дзизчаче, гудуче, тепле, буває жарке, часом прохолодне, точне і працьовите, спокійне і водночас з танцями, обов'язково веселе, медове і часом пилкове – ось так означує будні та свята Божих мушок Олеся Токарь – мабуть, з властивою жіноцтву емоційністю.
У чоловіцтва, звісно, в ходу менше слів – більше діла. Як-от в Андрія Павлюка, який і очолює ГО «Об`єднання пасічників Чортківщини».
Захоплюється як медом, так і медопродуктами, активно їх популяризує. А ще власноручно творить маленькі дива – особливо свічки з воску.
– А ви знали, що сьогодні – День пасічника? – написав Андрій днями на своїй сторінці. І додав: –
Вітаю усіх колег «по вуликах»! А ваші привітання мені можете писати в коментарях.
Мені і моїм бджілкам буде приємно!
А ось Любомир Хруставка з властивою йому діловитістю мало не прозвітував про свій бджолярський цьогорічний сезон.
– Дякуємо вам, Божі комашки! – щонайперше звернувся з шанобливістю до крилатих трудівниць. – Підходить до завершення мій черговий пасічний сезон. Якщо початок літа, через природні катаклізми, мене трохи засмутив – то в останні кілька тижнів мої невтомні трудівниці нас порадували, принісши багато солодкого, цілющого та корисного нектару.
І цілком резонно запросив всіх подбати про власне здоров‘я та здоров‘я своїх рідних, придбати та насолодитись медом найвищої якості: «Бережіть себе і будьте здорові!».
