Пандемія COVID-19, що призвела до дистанційного навчання, – це виклик для української освіти. Чи розпочнеться навчальний 2020-2021 рік 1 вересня приходом учнів до шкільних приміщень? Як орієнтує МОН України? Чи надовго школярі сядуть за парти? Від чого це залежатиме? Чи дотримуватимуться в школах соціального дистанціювання? Як взагалі дистанційне навчання, що вже захопило добрий шмат минулого навчального року, відіб’ється на соціалізації дітей? На ці та інші запитання, які найбільше тривожать батьків та учнів, дає відповідь керівник освітянської галузі району Ірина Гулька.
Школи чекають дітвору
– Ми на повну готуємося, що навчальний рік почнеться в Україні 1 вересня, – відразу не залишила жодних шансів на альтернативу моя візаві. – Нормальний навчальний рік. Це важливо. Придбали дезінфікуючі та миючі засоби, санітайзери, диспенсери, паперові рушнички, безконтактні термометри, засоби індивідуального захисту персоналу на перший період, а далі – за потребою.
– І розпочнеться, так би мовити, з чистого листка чи з підтягування минулорічних «хвостів»? – запитую.
– За рекомедаціями МОН, на початку нового навчального року вчителі з`ясовуватимуть рівень опанування навчального матеріалу, який учні вивчали дистанційно наприкінці навчального року 2019/2020, і визначатимуть необхідність повторно вивчати цей матеріал. Радимо, що спілкування педагогів із батьками слід здійснювати переважно дистанційно за допомогою доступних засобів зв`язку. Робота груп продовженого дня та позашкілля має так само бути організована з урахуванням тимчасових рекомендацій Головного державного санітарного лікаря України щодо протиепідемічних заходів у закладах освіти. МОН також пропонує батькам учнів із хронічними легеневими хворобами, розладами імунної системи, захворюванням на цукровий діабет тощо продовжити навчання за більш безпечними для них формами – як-то на екстернаті або дистанційно.
– Тобто все-таки присутні певні винятки або ж обмеження?
– Так, вони є. Зайти до школи чи іншого навчального закладу зможуть тільки самі учні, вчителі, викладачі та інший персонал. Виняток робитимуть лише для батьків, які супроводжують дитину з інвалідністю. Усім рекомендовано вимірювати температуру і в разі перевищення 37,2 градуса пропускати не будуть. І, звісно, масковий режим… У разі нездужання учня ізолюють в спеціально відведене приміщення, викличуть батьків або законних представників і прийматимуть рішення про направлення в лікарню. Нагадаю,наразі, до 31 серпня , діє загальнонаціональний карантин, встановлений через пандемію COVID-19. У регіонах встановлюється один з чотирьох рівнів епідемічної небезпеки: «зелений», «жовтий», «помаранчевий» або «червоний». При «червоному» рівні відвідування закладів освіти здобувачами заборонено, отже, освітній процес відбувається дистанційно.
– Соціальне дистанціювання: воно теж буде присутнє в навчальному процесі?
– У школах нашого району, на жаль, демографічна ситуація не вельми втішна, проте в період карантину через це легше створити умови для соціального дистанціювання та уникнення скупчень. Однак і ми рекомендуємо за сприятливих погодних умов проводити заняття на відкритому повітрі, встановити гнучкий графік початку занять для різних категорій учнів. Для мінімізації пересування учнів у приміщеннях закладу рекомендуємо закріпити за класами окремі навчальні кабінети. Під час уроків учителям варто обирати види діяльності, які мінімізують безпосередній фізичний контакт між учнями, зокрема зменшуючи кількість комунікаційних вправ, як-то проведення ранкового кола. МОН рекомендує закладам запровадити гнучку структуру навчального року – передбачити можливість змінювати терміни канікул, початку і завершення семестрів з урахуванням епідеміологічної ситуації.
Плюси та мінуси в «дистанційці»
– Ірино Михайлівно, вимушене дистанційне навчання наприкінці минулого навчального справді стало «притчею во язицех». Адже про нього не говорили, його не коментували залюбки в соціальних мережах хіба що ледачі.
– «О, Господи, нарешті цей жах скінчився!» – справді, так часто коментували дистанційне завершення навчального року і батьки і вчителі. «Жах» – це про дистанційну форму навчання, на яку зненацька на два з половиною місяці перевів країну підступний коронавірус. Діти недоотримали знання. Водночас усі розуміють, що віддалене навчання – був чи не єдино можливий вихід за такої форс-мажорної ситуації. Однак коронавірус дав освітянам низку жорстких, але корисних уроків. Він висвітлив прірву між нецікавими підручниками і новими формами освітнього життя; між активними сучасними педагогами, тими, хто відбувся в професії, та тими, хто її «відбуває», мов нудну повинність.
– Процес дистанційного навчання міцно всадовив і дітвору, і батьків школярів за комп’ютери, планшети, смартфони, «прив’язав» до телевізорів, адже так?..
– Знаєте, ми частенько бідкаємося щодо дитячої залежності від ґаджетів. А от коронавірусний карантин зненацька виявив цілу армію дітей, вільних від цієї проблеми. Незалежних – бо не мають ґаджетів. Ніяких… Принаймні, як свідчить проведене нами опитування, деякі школярі (і вчителі) не мають вдома обладнання для дистанційного навчання. Таких одиниці, але все ж вони є. Більше половини педагогів змушені були працювати з комп’ютером чи планшетом, яким користується вся родина. Зрозуміло, що вступаючи в новий, можливо (не дай, Боже), «дистанційний» навчальний рік з таким рівнем технічної підготовки, годі розраховувати на повноцінну і доступну для всієї дітвори шкільну освіту.
– І тоді… Тоді, мабуть, на авансцену виходить власне особа вчителя – в його первісному, так би мовити, призначенні, так?
– Так, так і ще раз – так! Кермо навчального процесу та важіль перемикання швидкості руху опинилися не в Міністерства освіти та науки, управління чи відділу освіти, а в руках кожного окремого освітянина. З одного боку, це добре, адже вчитель отримав можливість обирати зі щонайменше десятка освітніх платформ ту, яка найбільше відповідала його професійному смаку. Обирати канал комунікації з учнями в соцмережах і визначати, скільки і в який час проведе відеозанять, а скільки матеріалу дасть на самостійне опрацювання. А з іншого боку, вчитель міг перетворитися на віртуального робота, що механічно надсилає домашні завдання електронною поштою, абсолютно не контактуючи з дітьми (надіємось, таких менше).
Про вчительську творчість та батьківську любов
– Отже, безкрайній простір для творчості?
– Ну, педагогам теж було не солодко… Адже значно більше часу витрачається на спілкування з батьками, на підготовку до уроку, перевірку домашніх робіт і тестів. Та найбільший мінус онлайн-школи – у складності оцінювання знань, адже неможливо перевірити, що дитина засвоїла, а що – ні, яку роботу виконала самотужки, а в якій їй допомагали батьки. Не раз доводилося чути від батьків, що під час карантину родина тільки те й робила, що вчилася, вчилася, вчилася, а в перервах боролася за право заволодіти комп’ютером. До речі, 47,7 відсотка батьків, які взяли участь в опитуванні Служби освітнього омбудсмена, поскаржилися, що віртуальна школа внесла дисбаланс в їхнє життя, а поєднувати роботу, допомогу дитині в навчанні та хатні обов’язки виявилося доволі таки шаленим квестом… Чи не єдиний «плюс» карантину – батьки стали більш залученими до навчання своїх дітей. І ставлення до вчителів змінилося в позитивний бік. До справжніх Вчителів!
– А що ж самі діти?
– Молодші і середні класи за час вимушеної ізоляції в чотирьох стінах занудьгували за школою та друзями. Єдині, хто радше в захваті від нової форми буття, – старшокласники. Їм імпонує можливість будувати індивідуальний графік, сидіти за ґаджетом до ночі, а не підриватися о сьомій ранку з будильником. Віддалене навчання базоване на самодисципліні та мотивації до знань, а це притаманно лише старшим дітям. У молодших школярів така мотивація дуже слабко розвинута, їм потрібен зовнішній чинник – вчитель, наставник, мама чи тато. Молодшим школярам непросто якісно вчитися на «дистанційці». У МОН, до слова, не заперечують, що досвід «дистанційки» варто використати під час сезонних карантинів, коли ГРВІ викидає дітей зі шкільного життя на два, а то й три тижні. Досі такі карантини сприймалися всіма як додаткові канікули, а відтак освітяни в темпі галопу проганяли в класах пропущений матеріал. Вочевидь, коронавірусний карантин не тільки створив море проблем, а й дав поштовх до змін освітній системі.
– Як довгий у часі карантин відбився на соціалізації дітей?
– Думаю, не варто хвилюватися, що діти багато втратили від браку спілкування з однолітками. Карантинний час не був загубленим, швидше він був паузою, за яку можна було здобути навички, важливі для тієї самої соціалізації, а також трохи відпочити від постійної взаємодії та спілкування. Ще одна важлива річ – більше спілкування батьків з дітьми, адже соціалізація – це не лише однолітки. Найдієвіші стратегії вирішення конфліктів, постановки цілей та їхнього досягнення, взаємопідтримки, стабілізації свого настрою та іншого діти беруть від нас, дорослих. Тому обійми, поцілунки, спільно проведені миті з рідними теж дали масу позитиву дітям, що треба перенести у повсякденність навіть при нормальному, не карантинному життєвому русі. Вільний від однолітків простір потрібно займати ресурсними та конструктивними дорослими.
Нехай переможе «офлайн»!
– Очікуваний Першовересень – ось він, уже майже на порозі… Чи тестуватимуть або ж тестують вже, напередодні педагогічних працівників всіх «наповал»?
– Та ні, напередодні навчального року вчителів не тестуватимуть на COVID-19, оскільки, за словами міністра охорони здоров’я, в цьому немає жодної потреби. Тестування можливе тільки у випадку появи симптомів коронавірусної хвороби.
– А як щодо традиційної головної педради року – серпневої, вона відбудеться? І які цьогоріч її пріоритети?
– Звичайно, дуже хочу провести її в режимі офлайн… Маємо надію, що не перебуватимемо в «червоній» зоні і зможемо нарешті поспілкуватися про справи насущні. Йтиметься, звісно, про головне: особливості організації протиепідемічних заходів у закладах освіти в період карантину; підсумки та перспективи дистанційного навчання.
– Погоджуся: банально, проте без цього – нікуди. Ірино Михайлівно, що побажаєте працівникам освіти, учням, батькам напередодні нового навчального року? Адже складні часи, мається на увазі пандемія, на жаль, ще не на завершенні.
– Пандемія – час любити, діяти та загартовувати духовне і фізичне здоров’я. Не легковажити чи, навпаки, дуже сильно боятися захворіти.... Бо перші нерозсудливо сприймають цю ситуацію, а другі – гіперболізують той відсоток нормального остраху, що повинен бути в людини, в дуже великий страх, що підриває імунітет. Бережіть себе і своїх рідних! Віримо, виклики сьогочасся подолаємо! Усе буде добре! Саме буття настійно вимагає: не хочеш відстати від життя – учись! Тому нашим учням бажаю легкої дороги до знань, а батькам та вчителям – бути поводирями до країни Мудрості!
