18 квітня минулого року. Особиста сторінка у Facebook Олега Барни з самого ранку повниться вітаннями з днем народження, однак згодом впереміж стали з’являтися й слова співчуття «Вічна пам’ять Герою!». Багато хто не зрозумів, що сталося? «Кажуть, що загинув на війні», – йшлося в коментарях.
Для багатьох, не кажучи вже про рідних, це був важкий удар. Мабуть, найбільш харизматична особистість нашого краю, відома чи не в усіх куточках України. Попри свій складний характер, простий у спілкуванні і доступний до людей. Організатор протестних заходів в часі масових вимкнень електроенергії і розпаювання кінзаводу, яке було ним доведено до кінця. Один з найактивніших учасників усіх Майданів, починаючи від студентського голодування на граніті і до революції Гідності, де отримав поранення. Добровольцем пішов на війну ще у 2014 р., будучи прямо з окопів обраним народним депутатом України.
Фото: зі сторінки у Facebook Олега Барни
Напевне, не було у 167-му територіальному виборчому окрузі такого населеного пункту, де б він хоча б раз не побував, намагаючись посприяти у вирішенні проблемних питань жителів краю. Саме за його каденції вперше після багатьох років руїни стали з’являтися в наших селах нові асфальтні дороги, відремонтовані будинки культури, школи і садочки.
Активно йшов на контакт з медіа, не раз виступаючи на сторінках районної газети «Голос народу». (Чого не скажеш про сьогоднішніх народних обранців від нашого краю, які навіть не переступали поріг редакції.) Пригадується, як одного разу він запросив журналістів Тернопілля побувати в стінах парламенту, в числі котрих пощастило побувати й автору цих рядків. Не просто пощастило, а стати свідком історичної події – голосування за кандидатуру прем’єр-міністра та новий склад Уряду! Звичайно, таке закарбовується в пам’яті на все життя.
Так, з ним багатьом було не просто. І в судах не раз доводилося зустрічатися, і говорити іноді на підвищених тонах. Але до особливого гніву ніколи не доходило, зла не тримали один на одного. Не раз він наводив як контраргумент: наші батьки колись дружили... Та й самі зналися ще з часів спільної вчительської праці у Білобожницькій школі.
Не просто було з ним і колегам по парламентському кріслу. Пригадується коментар народного депутата багатьох скликань і екс-міністра внутрішніх справ, генпрокурора Юрія Луценка у перші дні загибелі Олега Барни: «Він приносив багато проблем для коаліції, але на нього не можна було сердитися. Його щирість, безпосередність і безкорислива любов до України робила всі претензії неадекватними. Олег був класичним, без будь-якої домішки чи користі, бандерівцем. І ніщо і ніхто не міг зсунути цю людину-камінь з його позиції. Саме такі люди в усі віки боронили Україну».
Він пригадав, що Олег Барна боровся проти Кучми в 90-х, був поранений на Майдані 2014 року, пішов у першому загоні добровольців на АТО, де знову був поранений. Після депутатства залишився таким же чорно-білим, радикальним і впертим.
«Єдиний народний депутат, який вмер за народ, не ховаючись за можливості уникнути боронити країну. Справжній християнин, справжній воїн, люблячий свою країну патріот. Спочивай з Богом, Герою!» – відгукнувся про О.Барну священнослужитель-капелан Артем Гришин.
Чомусь так виходить, що ми лише тоді усвідомлюємо всю повноту втрати, коли втрачаємо людину назавжди? Як свого часу мовила наша колега, заслужений журналіст України Анна Блаженко, «поки такі люди, як Олег Барна, боронять країну, можна бути спокійним за її майбутнє». Але, на жаль, Герої вмирають...
Фото: зі сторінки у Facebook Олега Барни
Сьогодні, 17 квітня, об 11-й год. у церкві Преображення Господнього УГКЦ с. Білобожниця, де Олег Барна проживав з родиною, відбудеться поминальна Служба Божа до річниці загибелі Героя . Пам’ятні заходи з вшанування світлої пам’яті Барни О.С. відбудуться й в громаді.
- БАРНА Олег Степанович – український громадсько-політичний діяч, правозахисник, педагог, військовослужбовець, старший сержант ЗСУ, учасник російсько-української війни, народний депутат України VIII скликання. Народився 18 квітня 1967 р. у селищі Нагірянка Чортківського району. Загинув 17 квітня 2023 р. поблизу с. Павлівка Донецької області під час штурму ворожих позицій. Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (посмертно). Почесний громадянин міста Тернополя.
