Пригадую перший, по суті, тиждень карантину, 18 березня. До Великодня залишався цілий місяць, і коли в контексті редакційного круглого столу зі священниками (традиційно влаштовуємо такий у великопісний період) хтось із душпастирів висловив припущення про ймовірні в цей тривожний час Служби Божі в режимі on-line або ще й закриття храмів, у це було важко, просто неможливо повірити.
На жаль, вже незабаром передбачуване стало гіркою реальністю. Опанувавши карантинними нормами, ми …почали до нього звикати. Справді, людина до всього звикає. Ось тільки питання: наскільки?
– Світові пандемії, як правило, тривають від 12 до 25 місяців, – затято, методично повторює ряд Інтернет-видань. І від цього, повірте, стає вже не сумно – страшно. Невже?
Не знано достеменно, чи донедавна хтось вдавався до такого аналізу, чи гортав сувої століть для порівняння та співставлення фактажу. Тепер же, в час пандемії коронавірусу, заговорили, та ще й як активно, про цікаві, загалом-то, речі. Цікаві й водночас надзвичайно сумні та страшні. Бо вражаючі своїми цифрами.
Багато дослідників твердять, що нинішня епідемія коронавірусу нагадує події попередніх століть. Виникає закономірне питання: а раптом ці пандемії штучно влаштовує якась зловісна сила?
На людство не раз чигала загроза вимирання від страшних пандемій, та воно, хоча й ціною незбагненних жертв, щоразу виживало. Погляньмо.
1720 рік: Європу охопила епідемія бубонної чуми, прозвана Марсельною чумою. Катастрофічний мор привів до смерті 100 тисяч осіб.
1820 рік: у столітню річницю пандемії 1720 року сталася перша епідемія холери. Вона торкнулася азіатських країн – Філіппін, Індонезії, Таїланду. Цікаво, що від цієї епідемії теж загинуло близько 100 тисяч осіб.
1918 рік: трапилась епідемія іспанського грипу, яка тривала до 1919 року (18 місяців), і стала наймасовішою пандемією грипу в історії людства. «Іспанкою» заразилося близько третини населення планети, а померло від 50 до 100 мільйонів. Деякі хворі помирали вже наступного дня, більшість смертельних випадків траплялася серед людей вікових груп від 20 до 40 років. Їх убивав власний імунітет, який надто різко реагував на вірус.
І ось 2020 рік: у Китаї почалася епідемія нового коронавірусу, перекинувшись на Південну Корею, Іран, Італію та інші країни. Понад чотири мільйони мешканців планети підхопили коронавірус від початку його поширення.
Увага: ми розпочали ось цю хронологію від 1720 року – помітили? Бо власне така дата наразі є найбільш поширюваною в публікаціях щодо хронологічної точності світових епідемій – пандемій. Однак деякі джерела вперто занурюються вглиб історичних подій. І – «відкопують» інші, значно давніші, які теж вражають закономірністю дат!
Наприклад, 1620-го року спостережено пандемію малярії: із 20-ти мільйонів корінних мешканців Мексики в живих залишилось лише півтора мільйона, тобто 7,5 відсотка населення!
Занурмося ще глибше. Історики досі сперечаються, який саме вірус почав «косити» мешканців стародавніх Афін під час Пелопоннеської війни. Після того, як спартанці в 420 році до н. е. осадили місто, жителі передмістя були змушені евакуюватися за його стіни. Тіснота привела до поширення хвороби, яка вбила кожного третього афінянина. Це могли бути або чума, або кір, або віспа, або якась інша біда. Найчастіше стверджують, що все-таки чума. Військо Афін зріділо, помер і ключовий лідер міста Перікл. У результаті Афіни війну програли, хоча взяти місто спартанці так і не змогли. І навіть зняли облогу, побоюючись заразитися.
У 527 році у Візантії сталася задокументована перша епідемія пращура тієї чуми, яку ми знаємо і якої боїмося. Так звана «чума Юстиніана» лютувала на всій величезній території Східної Римської імперії цілих 60 років, забираючи життя мільйонів людей. Проникла вона і в інші країни: кількість жертв від неї у всьому світі оцінюється в цифру від 30-ти до 50 мільйонів осіб.
А в 1320 році Європою та Азією прокотилася найбільш масштабна і жахлива епідемія чуми, що увійшла в історію як «чорна смерть». Спочатку чума «прогулялася» по Китаю та Індії, а потім через землі Золотої Орди потрапила до Європи. Тісні та брудні європейські міста, в яких не було навіть каналізації, сприяли поширенню зарази. Епідемія забрала життя понад 25 мільйонів осіб, знищивши близько 50 відсотків населення Європи.
Зате під час тих подій з`явилося таке поняття, як карантин. Отже, йому вже «від роду» оце тепер рівно 700 років!
До нас дійшли зафіксовані миті історичної хроніки «іспанки».
Архівні фото: марлеву маску вдягнуто навіть на кота.
А ось перукарня часів пандемії: мабуть, вже частково послаблено карантин. Маски на панянках і прибиральниках, на поліціянтах.
Відслонімо фіранку часу: грип за перші 25 тижнів убив 25 млн людей. Помітили – «перші 25 тижнів»? А скільки тижнів коронуватиме світом коронавірус?
Ось так писав Тарас Шевченко в 1848 році. Правда ж, схожі картинки до сучасності? Теж весна, теж цвіт, теж відлюддя…
Інтелектуальні уми – історики, філософи, науковці різних спрямувань нині намагаються на всяк кшталт пояснити вплив епідемій на інтелект та поведінку людини, а також на соціальну організацію. Проаналізувати, як жахливі пандемії змінювали хід історії.
Дехто вважає, що і європейцям, і євразійському континенту внаслідок такої біди вдалося вирватися в технологічному розвитку. І одна з таких причин полягала якраз в тому, що там епідеміологічна ситуація була набагато складніша та гірша.
Що, наприклад, у XIV столітті, до епідемії чуми, Франція була дуже густонаселеною країною – і тут до третини населення вимирає. З одного боку, це катастрофа. Але для тих, хто вижив, ситуація змінювалася на краще. Європа почала більше орієнтуватися на використання техніки, отримувати більше доходів. Непоодинокі твердження, що під час епідемій виникає запит реорганізувати суспільство інакше, на більш активну роль держави. Ось так.
«Пандемія COVID-19 спричинить зміни, що змусять говорити про світ «до» і «після», – прогнозують дослідники економіки, соціуму та політики, порівнюючи епідемію з терористичними актами в США 11 вересня 2001 року та світовою фінансовою кризою 2008-го. Про певні наслідки можна буде дізнатися лише потім, деякі явища вже – очевидна реальність», – пише одне з авторитетних видань.
А поки що світ завмер перед страхом потужної економічної та фінансової кризи. Що далі?
