Пригадаймо початок карантину через пандемію COVID-19: березень, відтак квітень. Світом стрімко поширювалися меседжі «Залишаюся вдома» та «Дякую медикам». Отакі хештеги в різних варіаціях та написи на аватарках у соціальних мережах перебували в особливому тренді. Вочевидь, тому, що світ на той час переживав шок.
Відтоді минуло більш ніж пів року. Мабуть, світ таки добряче втомився від купи обмежувальних заходів, пов’язаних з «ковідною» пандемією. Відчув на смак і доторк руйнівне падіння економіки. Дискусія про доцільність карантину, дійшовши свого піку в набагато стисліші строки, аніж коронавірусна інфекція, то тут, то там переростає в локальні «ковідні» бунти. Тобто, водночас з невідворотною, здається, боротьбою з COVID-19, дедалі потужніше росте й вивищується боротьба власне з …карантином.
Слоган часу та його поборювання
«Чому це впало на наші голови? Доки тягнутиметься та пандемія?» – такими вже типовими фразами зазвичай обмінюємося поміж собою останніх пів року. У наших думках, що буквально «гризуть» мозок, а іноді й у діях, зазвичай правлять бал і втома, й роздратування, і навіть безвихідь. І тоді на перші позиції впевнено виходить слоган часу «Карантину – ні!». Схоже, це гасло в світлі останніх подій дедалі впевненіше опановує соціумом.
Не обминули подібні дій й Чортків. Бо оце ось зовсім недавно – не далі, як 1 вересня, відразу з настанням осені та, відповідно, віднесенням Чорткова до «червоної» епідемічної зони, у місті запротестували, було, представники малого бізнесу. Чисельністю так десь до пів ста осіб, а мо`, й більше, зібрались перед входом до адмінбудинку Чортківської міської ради. І багатоголосо, з натовпу, вигукували-висловлювали наболіле першому заступникові міського голови Василеві Воціховському. Пригадали, як на початку карантину підприємці все ж отримували якісь кошти, хоч і незначні, за вимушений «простій». Тепер чогось подібного немає. Тож, мовляв, слід змінити умови карантину. «Хоча він і незаконний, адже запровадження карантинних заходів, згідно з конституційними нормами, взаємопов’язане хіба що із запровадженням надзвичайного стану», – стверджували на високих емоціях. І найбільше обурювались тим, що, мовляв, чиновники, попри введення обмежувальних заходів, наразі працюють навіть у закритих приміщеннях, а для них, у наметах речового ринку на відкритому повітрі, – чомусь «зась».
Відео зі сторінки Олександра Шуткова у Facebook
Дежавю чи закономірність?
Схожими претензіями до долі через ущемлення внаслідок епідемії, виявляється, ще й як болюче страждали українці, до прикладу, напередодні останньої чверті ХVIII століття. Зокрема кияни – адже у вересні 1770-го на Подолі спалахнула чума.
Тих, хто спілкувався з захворілими, примусово відправляли човнами на Труханів острів – карантин! І все ж за десять днів хворобу виявили у середмісті, а ще за тиждень – на Печерську. Обурені містяни вийшли на акцію протесту – зібралися на Контрактовій площі біля магістрату з вимогою не відправляти їх на Труханів острів, а також дозволити безборонно пересуватися Києвом. Епідемія тривала пів року: чума 1770-1771 рр. забрала життя близько чотирьох тисяч киян.
Протест проти обмежень щодо свободи чи то в пересуванні, чи в діях, мабуть, властивий людській натурі взагалі – споконвіку. Бо, як засвідчують хроніки світових епідемій, будь-які народи чи народності протестували. Інша річ, чим ті протести в підсумку оберталися. Скажімо, в епоху пандемії чуми 1347-1353 рр., відомої як «чорна смерть», що стала переломним моментом в історії середньовічної Європи, на прикладі Флоренції, де жив Джованні Боккаччо, автор славнозвісного «Декамерона», частина мешканців намагалася втекти подалі, дехто ізолювався, деякі мешканці займалися покаянням перед Богом, а інші – гуляли й пиячили, аби встигнути насолодитися життям.
У ХІХ сторіччі людство спіткало аж п’ять пандемій холери, чотири з яких завдали удару Європі, зокрема призвели до тисяч смертей в Україні. У Російській імперії пандемія викликала так звані холерні бунти, під час яких незадоволені карантином повсталі мешканці та військові громили лікарні й аптеки, вбивали офіцерів, чиновників і лікарів, підозрюючи, що ті їх труять.
Спекотного літа 1892 року під час пандемії холери у Гамбурзі померло понад вісім тисяч люду. Причиною стало небажання міської влади споруджувати нову систему водопостачання з технологіями фільтрації води, що тягнулось роками. А коли почалася біда, нове небажання: запроваджувати карантин. Та ще й приховування достовірної інформації про смертність, аби не зашкодити економіці.
Упродовж 1918-1920 рр. світ накрила «іспанка». Пандемію «іспанського грипу» часто називають найбільш смертельною пандемією в історії людства. Адже науковці вважають, що на «іспанку» перехворіло понад 500 млн, а ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров`я) у 2005 році оцінила кількість жертв пандемії у 40-50 мільйонів.
Загалом «іспанка» мала три хвилі поширення. Карантинні заходи у багатьох державах влада запроваджувала або із затримкою, або навіть після протестів, як це сталося в Лейпцигу після протесту батьків школярів у жовтні 1918 року. У США яскравим прикладом опору карантину виявилось місто Філадельфія. 18 вересня 1918 року там зафіксували перший випадок, проте міська влада не поспішала запроваджувати карантинні заходи і навіть дозволила проведення параду 28 вересня. У місті заборонили зібрання і закрили школи лише 3 жовтня, коли лікарні були вже переповнені.
На ті самі граблі
На долю наших сучасників випала чергова пандемія – ХХІ століття. І що ж? Здається, наші дії, як і спосіб мислення, попри розвиток надсучасних інформаційних технологій, майже нічим не відрізняються від людства попередніх сторіч. І нині мешканці більшості країн все частіше виходять на акції проти карантинних обмежень.
Чи не найбільш резонансним виявився німецький протест. Усупереч стереотипам німці проявили себе не як нація, що слухняно виконуватиме будь-які правила. Вони вимагали скасувати всі обмежувальні заходи, повернути всі конституційні права, обмежені від початку пандемії тощо. Велика Британія, як і Берлін, також уславилася доволі ліберальними обмежувальними заходами. Та протистояння спостережено й там. Протестні акції проти карантину відбулися в Єрусалимі та інших ізраїльських містах. У Нідерландах – водночас в чотирьох містах: Гаазі, Амстердамі, Ґронінґені та Енсхеде.
Останнім часом у світі багато і кажуть, і пишуть про те, що після пандемії коронавірусу світ вже не буде таким, як був досі. Що COVID-19 змінить різні сфери нашого життя. Втім, ніхто не знає достеменно, яких власне змін чекати. Існує немало історичних, соціологічних досліджень, що пандемії в життєписі людства ставали поштовхом до позитивних змін. Однак те, що на перших порах спостерігається ще й наскільки відчутний спад економіки, – це вже закономірно. Проте нічого в світі не вартує дорожче за людське здоров`я. Здається, воно – найперший, найголовніший пріоритет. Не забуваймо про це, підіймаючи голос на противагу карантинних обмежень. Сім раз відмірмо, перш ніж втинати. Бо гіркого досвіду впродовж століть – аж відбавляй.
