Ініціатором даної зустрічі напередодні Великодніх свят виступило ТОВ «Калина Фармінг», яке утворилося внаслідок об’єднання наприкінці минулого року чотирьох юридичних осіб – агропромислових підприємств «Нива-Біла», «Полівці», «Степ-М» і «Січ» в єдину структуру.
«Ми виявили бажання знову вас запросити, – мовить одразу при зустрічі в приймальні офісу «Калини Фармінг» керівник відділу співпраці з пайовиками Зоряна Живецька. – Можливо, читачі не до кінця зрозуміли, хто ми є. Що ми – та ж компанія, провадимо ту ж діяльність, що й до злиття, і навіть більшу. Що зі зміною політичної ситуації, утворенням територіальних громад абсолютно нічого у нашій роботі не змінилося. Як допомагали своїм селам, так і далі допомагаємо. Як впроваджували різні соціальні програми, так і робитимемо це й надалі. Через представників нашої компанії, які працюють на місцях, у співпраці з садочками, школами, ФАПами доходимо згоди, що їм потрібно, й із задоволенням імплементуємо всі ці проєкти.
«Із зими плавно перейшли у весну, яка то приходить, то знову відходить, але що маємо – те й маємо, – каже у відповідь на запитання про стан справ у компанії генеральний директор ТОВ «Калина Фармінг» Скотт Кован.
Генеральний директор ТОВ «Калина Фармінг» Скотт Кован
Попри те, види на врожай озимих хороші. Весняна посівна на завершенні. В агротехнічні терміни в основному вкладаємося. Посів ярого ячменю довелося відкласти на тиждень, із соняшником відстаємо на кілька днів, кукурудзу лише почали сіяти. Минулоріч посівну кампанію завершили ще до Пасхи, яка, як відомо, була раніше. Якщо буде сприятливою погода, то завершимо й до прийдешніх Великодніх свят, хоча, за прогнозами синоптиків, на початку наступного тижня (наша розмова відбулася 21 квітня – Авт.) обіцяють заморозки. Та головне, аби всі були здорові».
Через пандемію COVID-19, розповідає пан Кован, він не був на батьківщині, у Шотландії, з січня минулого року, з іншого боку, була можливість більше адаптуватися і звикнути до нових умов. Тут, каже, добрі люди, йому в нас комфортно. Зрозуміло, додому хочеться, але й робота – теж важливо.Елементарні речі, але потрібні
Все ж головною темою наших відвідин агрокомпанії «Калина Фармінг», як виявилось, була поїздка у Джуринський дитсадок.
«Хоча ми не одні орендуємо у Джурині паї, охоче відгукнулись на прохання завідуючої закладом у підключенні Інтернету. Крім цього, внесли абонплату на рік вперед, – розповідає пані Зоряна. – Сьогодні відвеземо телевізор. Надворі – ХХІ століття, сучасні дітки з цифровими технологіями «на ти». Вони хочуть руханок, читанням книжечок їх особливо не зацікавиш. Тож подарунок буде в самий раз. Крім цього, придбали набір каструль, вогнегасник. Були здивовані, що, здавалося б, елементарних речей ще потребують такі інстанції, як садочок, школа. У місцевій лікарській амбулаторії нам сказали, що погані вхідні двері. Теж поміняємо за свій кошт. Начебто дріб’язкові проєкти, але об’єднані громади, на жаль, не мають можливості зробити це самостійно.
Зберегти ґрунти для наступних поколінь
З вікон другого поверху центрального офісу відкривається чудова панорама на густо-зелене пасмо озимини. Бачачи наше замилування, Скотт доповнює, що працівники підприємства дуже раді спостерігати таку гарну картину біля офісу. Щоранку, заїжджаючи на базу, милуємося нашими дорідними посівами.
Дорогою до Джурина Скотт через миловидну перекладачку – пані Уляну – докладно розповідає, як в очолюваному ним господарстві намагаються дбайливо ставитися до збереження ґрунтів.
Десь посеред літа обіцяв запросити на експеримент з демонстрацією європейських технологій щодо того, як живиться ґрунт, скільки в ньому поживних речовин і т. д.
«Чи відомо вам, – запитує, – що у невеликому шматочку ґрунту є більше бактерій, ніж мають всі люди на планеті разом взяті?! Ці бактерії впливають на кінцевий продукт і відповідно на нас, людей, оскільки ми його споживаємо.
Або візьмемо вуглець, який ґрунти отримують з навколишнього середовища. Цей процес відбувається натурально, але ми прагнемо досягти більшого. Власне над цим і будемо працювати. Ми хочемо для себе зрозуміти, чи все робимо правильно, чи можемо покращити навколишнє середовище.
Вуглець сприяє збереженню в ґрунтах вологості і відповідно – в посушливі роки допоможе виростити добрий врожай. А також сприяє збереженню ґрунтів для наступних поколінь, що дуже-дуже важливо. Тільки в останні кілька років люди зрозуміли перевагу цих процесів. Деякі аграрні компанії в Україні вже пробують впроваджувати ці технології. З часом вони набудуть популярності та активно розвиватимуться».
«Де живуть любов і ласка»
З перших днів перебування в Україні Скотт посилено вивчає українську: досить багато вже може говорити, а ще більше розуміє. Тож з порога садочка вітається з дітками, що саме мудрували над аплікаціями писанок: «Добрий день! Як справи? Все добре?».
Давно кинулося ввічі, що пан Кован – зовсім інший типаж начальника, аніж відклався у нашому совковому менталітеті. Тут же взявся разом із водієм кріпити до стіни 43-дюймовий телеприймач.
Тим часом завідувачка закладу Марія Коцюк провела своєрідну екскурсію.
Садочок, якому 54 роки, досить великий за площею. Набрано дві групи діток, 30 осіб, десять працюючих.
«Відколи очолила заклад, основним своїм завданням поставила енергозбереження, – каже пані Марія. – Садочок було перекрито ще за колгоспів. Кілька років тому замінили котел, зовнішні двері, вікна. Ще б внутрішні поміняти, аби не «втікало» тепло, на яких за роки нашарувалося багато фарби, не зачиняються. Здалося б і постелі поміняти. Спасибі, що вогнегасник привезли. Попередній відслужив майже 20 років, а штрафи чималі. З огорожею території допомогло ПАП «Полівці» (дане господарство знаходиться у структурі «Калини Фармінг»), з яким з 2015 року склалася тісна співпраця. Минулоріч вони придбали столики для їдальні, залили стяжку. Тепер ось потрібно плитку вкласти. Чимось сільська рада допомагає, щось батьки дарують. Одна бабуся, котра приводить двох онуків, за власний кошт придбала нову газонокосарку.
«А від сьогоднішніх подарунків я буквально в шоці, – зізнається Марія Гелярівна. – Без Інтернету сьогодні – ніяк! Наші діти, як самі бачите, творчі, однак, щоби підтягнути їх до міського рівня, не вистачає технічної бази. Тож велике вам щире дякую від себе особисто, колективу, батьків дітей за несподіваний сюрприз для нас, за посильний внесок у матеріальну базу нашого садочка. Нехай добро повернеться вам сторицею!».
У відповідь на те дещо вражений Скотт Кован мовив, що він надзвичайно щасливий допомагати, підтримувати громади, у яких працює компанія. А на прощання вихованці старшої групи щиро, як тільки уміють дітки, заспівали подячну пісеньку «Де живуть добро і ласка».
Як шотландець Скотт Кован був за Миколая
Далі ми поїхали у полівецький відділок. У цьому селі минулоріч коштом «Калини Фармінг» (матеріали) і свинокомплексу (оплата виконаних робіт) перекрили приміщення місцевого садочка. Два роки тому на кошти тоді ще ПАП «Полівці» придбано твердопаливний котел, що дало суттєву економію бюджету в споживанні енергоресурсів.
Саме приміщення садочка доволі велике (задіяно лише половину), як і сама територія. Відвідує дошкільний заклад всього п’ятнадцятеро малят. Що кинулося ввічі гостям – потреба поновлення дитячого майданчика: старенька дерев’яна «машина» похилилася від віку, проситьcя до ремонту. Шефи занотували цю проблему і в скорім часі, гадаємо, матимуть дітки нові розваги.
«Торік ми сюди приїжджали на Миколая, – каже пані Зоряна. – Взяли активну участь у дитячому ранку: Скотт був у костюмі Чудотворця, а я – в ролі Білосніжки. Потім вручали малятам солодкі гостинці. Зрештою, як і в інших селах, де ми працюємо, щорічно на свято Миколая даруємо нашим пайовикам подарунки.
Що готуємо до прийдешніх Великодніх свят? Наразі уточнюємо список одиноких людей, яких нараховується близько ста у всіх відділках, аби й у них була пасочка на столі.
З проєктів на цей рік: придбали великий телевізор для греко-католицького парафіяльного будинку в Білій, де гуртуються дітки, залучаються до церкви. У Росохачі закінчуємо ремонт ігрової зали. Двері у Джуринській лікарській амбулаторії днями замінимо…»
Екстрим розкислими польовими дорогами і сніг наприкінці квітня
Дорога додому пролягала через поля компанії. У ніч перед нашим візитом у тій зоні випав сильний дощ, подекуди з градом. Чорна рілля виблискувала від сонця золотом кукурудзяних рештків.
Як нам повідав наш співбесідник, ці площі підуть під сою, чекають сприятливих погодних умов. Не будучи зовсім в темі, ніколи б не міг подумати, що вони вже повністю готові під посів. «Нам важливо, – пояснює Скотт, – залишити біомасу від кукурудзи. Тож рештки врожаю не спалюємо. Вони є біологічно-активними компонентами і слугують «їжею» для різного роду бактерій та мікроорганізмів».
«Загалом господарство, – продовжує, – підтримує програму шестирічної сівозміни: зернові культури – пшениця, ячмінь, кукурудза та широколисті – соя, соняшник і ріпак. Таким чином, постійно варіюючи зернові та широколисті, підтримується хороший стан біологічних процесів у ґрунтах, забезпечуються сприятливі умови для розвитку культур».
Навпроти посіяного ріпаку пан Скотт різко зупинив автівку, з ледь помітною тривогою уважно оглядаючи рослини: багато листочків були рясно посічені градом. «Нічого страшного, – мабуть, більше для власного самозаспокоєння, аніж для нас мовив шотландець, – повинні відійти…».
Така вона цьогорічна примхлива, надто припізніла видалась весна. Надворі – кінець квітня, а з неба що не день пролітає сніжок… Якби не повнопривідний позашляховик, то ми навряд чи вибралися б розкислими дорогами на асфальтівку. Спершу добряче зарядившись позитивом від спілкування з дітками, а згодом «схопивши» трішки адреналіну від неочікуваного екстриму. Таке воно життя-буття у нашого брата-журналіста…
