Як живуть у Мадриді: дивний робочий день, розкішні пенсіонери та «Маша і ведмідь» по телевізору

Поділитись у Facebook Відправити в Twitter

 

Журналіст Чортків.City побував на Тезе-2019, що проходило у столиці Іспанії – Мадриді. Що він там побачив і чим взагалі запам’яталась його двотижнева подорож по Європі.

Християнську зустріч Тезе називають Європейськими Днями довіри. У одному із європейських міст збираються десятки тисяч молодих людей з усього «старого світу», аби разом зустріти Новий рік. Приймаюче місто і країна відкривають для гостей двері всіх церков та парафій, а місцеві християни приймають паломників у свої родини.

Майже за 2 тижні журналіст Чортків.City наїздив сім тисяч кілометрів: Австрія, Італія, Іспанія, Франція, частково Німеччина та Польща. Прослухали з десяток екскурсій, а також самотужки  «натоптали» майже півтори сотні кілометрів, аби максимально проникнутись атмосферою чужих для нас місцин та зрозуміти, чим живуть ті країни. І знаєте, подорож – це справді єдина річ, купуючи яку, стаєш багатшим.

Мадрид чимось нагадує Нью-Йорк Тарас Заяць, Chortkiv.city

Hola! Hola! Hola!  

«Ола!» – привітно посміхаючись, нас зустріли на парафії у Мадриді. На щастя, охочих прийняти паломників зі всієї Європи було достатньо, тож нас усіх розселили по сім’ях. Ми жили в елітному спальному районі столиці, а я волею долі потрапив до квартири сеньйори із автомобільним ім’ям – Мерседес.

Жінка років 35 проживала у 3-кімнатній квартирі сама, тож прийняти кілька осіб на п’ять днів для неї не стало проблемою. Перше, з чим зіткнувся – вона ж майже не говорить англійською. Як знайти спільну мову? Незнання англійської для іспанців – норма. І їх можна зрозуміти – за різними даними іспанською спілкується близько 350 млн людей. Навіть більше, ніж англійською. Тож вони вважають, що якщо ти вже приїхав у їхню країну, то будь добрий говорити їхньою мовою.

Тому не звичне «хай», а «ола», не «хав а ю?», а «коме естас?», не «гуднайт», а «буенас ночес». По-іншому вас просто не зрозуміють. Ну, або зроблять вигляд, що не розуміють.

Місто королів

Королівському місту – королівські жителі. Принаймні, таке склалось враження про мадридців за 5 днів перебування там. Вони ніколи нікуди не поспішають. Запитую ввечері у Мерседес, мовляв, коли ви завтра вранці прокидаєтесь? У відповідь: «Хм, я ще не вирішила». Перепитую: «Але ви ж працюєте?». Сеньйора здивовано: «Так, у транспортній компанії, але ще не вирішила, коли прокидатись». Спершу подумав, що таке легке ставлення до життя – її фішка, втім, вийшовши на вулиці о 8:30 ранку, зрозумів, що Мадрид ще спить.

Вид на Мадрид із даху ТЦ El Corte Ingles Тарас Заяць, Chortkiv.city

А тепер уявіть собі робочий день пересічного жителя Мадриду (та й цілої Іспанії): зазвичай робочий день розпочинається явно пізніше, ніж прийнято у нас. Ближче до обіду – сієста. А там вже власне і обід. Ще якась година-дві – і робочий день завершився. У нашої Мерседес робочий день закінчувався о 15:30. При цьому вона неодноразово зазначала, що дуже втомилась, тож весь вечір залишатиметься вдома та чекатиме нас.

Пенсіонери – це взагалі окрема каста. За ними у Мадриді можна спостерігати вічно. Жінки, не знаючи сапи, граблів та рискаля, у 80 років виглядають, як у нас в 60. Всі одягнуті, ніби у кожного є особистий стиліст: пальта, легкі шубки, брендові шарфики, ідеально укладене волосся. У багатьох на руках маленькі хатні собачки. Словом, виглядають так, ніби щойно вийшли з королівського палацу. Вислів «пенсія – заслужений відпочинок» – це про них.

Економіка і сієста

Мінімальна зарплатня в Іспанії – 900 з хвостиком євро. Середня – 1100-1300, вище 1500 – вже вважається високою. Не так багато на фоні Європи, скажете ви. І будете праві. Але зважте, будь ласка, на робочий ритм іспанців, котрий описано вище.

У новорічний період у Мадриді магазини виглядають саме так

Економіка країни працює навіть попри незвично короткий робочий час, попри сієсти, обіди і т.д. Ймовірно, однією з основних причин тому є те, що в Іспанії податки платять всі. Купуючи глінтвейн на площі у жіночки, яка стоїть з маленьким візком, вона вмить видрукує вам чек. Про магазини одягу чи продуктів взагалі мовчу. Там вас без чека взагалі не відпускають з каси. Продавчиня у супермаркеті мене мало не наздоганяла, бо я забув забрати чек, в якому була «пробита» лише вода.

Саме із цього – податку населення – живе будь-яка розвинена країна. Шкода, що Україна в цьому плані безнадійно відстає. Навіть у нашому Чорткові є каста «недоторканих», таких як таксисти, котрим закон неписаний, через яких місто недоотримує 2 млн грн у бюджет щорічно.

Ціни: шок і пошуки справедливості

Мені пощастило відвідати більше 10 європейських країн, але такої дешевої, як Іспанія – на теренах «Старого світу» я ще не зустрічав. Недаремно німці часто літають сюди на шопінг.

Починаючи із продуктів, закінчуючи одягом – ціни адекватні абсолютно на все. І це відштовхуючись від українських зарплат, не німецьких чи австрійських. Півтора літри води – 10 гривень, 4 йогурти відомого виробника – 30 гривень, 5 кілограм апельсин – 100 гривень. Чоловічі штани – близько 400 гривень, а осінню куртку гарної якості можна знайти і за 600. Причому одяг – фірмовий, брендовий.

Вулиця, що веде до легендарної будівлі Метрополіс Тарас Заяць, Chortkiv.city

Повертаюсь додому до сеньйори Мерседес, за чашкою чаю розповідаю їй, що насправді Іспанія – райська країна, мовляв, у вас настільки дешево, що для нас, завжди бідних українців, ціни прийнятні. І бачили би ви її обличчя, коли вона почула, що в Україні далеко не кожен заробляє навіть 300 євро – 9 тис. грн. Логічне запитання від неї: «А як ви живете?». Про те, що у нас взимку холодно, а газ шалено дорогий – я вже навіть не розповідав. У той час у січні в Мадриді повітря прогрівається до +15. А на всю 3-кімнатну квартиру у сеньйори була лише одна батарея.

Випадково у Мадриді познайомились із чортківчанкою, котра живе в Іспанії вже декілька років. Має двох дітей, у сім’ї працює лише чоловік, власної квартири не мають, тож орендують. До слова, рента житла у Мадриді достатньо дорога. Попри це все, їм вистачає коштів на навчання дітей, на якісний одяг та їжу. Ба більше – є можливість відкласти, аби у період відпустки поїхати кудись відпочити. Іспанські реалії, які для українців наразі у розділі «Фантастика».

Україна в очах іспанки

Звичайно, найцікавіше для мене, як для українця, запитання – що пересічна іспанка знає про нас, про нашу країну?

І якщо минулорічна швейцарська сім’я вчителів змогла сказати, де Україна знаходиться, навіть назвали ім’я президента, то із сеньйорою Мерседес все значно гірше. «Про Україну не знаю нічого. Абсолютно», – ввігнала мене в ступор іспанка. Як виявилось, вона знає лише одного українця, котрий, схоже, працює водієм у тій же компанії, що й вона.

 Тарас Заяць, Chortkiv.city

Кажу – невже ви й про війну з Росією нічого не чули? «А, так, за війну я чула, але в наших новинах про це зовсім не говорять», – до кінця шокує мене сеньйора. 5 років війни, тисячі загиблих, а вони ні сном ні духом…

Зате встиг помітити на ТБ російські новини, а ще – перекладений на іспанську популярний російський мультсеріал «Маша і ведмідь».

Коментарі:

Цікаві матеріали наших партнерів

Вибір редакції

Останні новини